Осенью деревья сбрасывают листву, от их зелёной летней и золотистой осенней одежды остаются только печальные чёрные ветви. Лиственный лес к октябрю чернеет, зеленеют только ели и сосны.
Все наше степное пространство из ярко-зеленого и разноцветного, каким оно было весной и в начале лета, уже в июле и августе становится желтовато-серым, с разными оттенками, редко красивыми, и наводит грусть на тех, кто видел степь в весеннем уборе. Растения в степи высыхают до такой степени, что ломаются от ветра, когда ветер усиливается, он обламывает их, кружа по степи.
На нашей стороне всегда бывает так: с половины августа после полудня уже свежо; до половины сентября стоят ещё сухие солнечные дни, хотя уже с морозцами по утрам, а со второй половины сентября начинается сырое, холодное и тёмное время.
Но и у нас бывает сухая и тёплая осень. Тогда стоит хорошая, хоть и свежая, но ясная погода не только в сентябре, но и в октябре, и незаметно подступают ноябрьские морозы.
Даринка була жвавою, веселою і розумною дівчинкою. Вона дуже любила природу. Та це і не дивно. Адже жила дівчинка в лісі. Вона була дочкою лісника.
Друзями Даринки були дерева і квіти, білочки та зайчики, маленькі козуленята, яких тато забирав додому, бо лихі люди вбивали їх матусь – козуль. Дівчинка доглядала за звірятами, годувала птахів, лікувала дерева та кущі. Всі любили дитину і тому вона ніколи не помічала своєї вади: у дівчинки на щоці була велика червона пляма, яка спотворювала її обличчя.
Якось до лісу завітали діти. Вони бігали, кричали, гралися. Недалеко допомагала таткові Даринка заготовляти сіно для козуль та оленів. Вона вибігла до дітей. Всі зупинилися, уважно подивилися на дівчинку і почали знайомитися. Тільки Мишко не подав дівчинці руку. Він сказав:
- Ти дуже потворна, повертайся до свого лісу. Ми не будемо з тобою гратися.
Даринка не зрозуміла, чому її так назвали, адже ніхто ніколи не говорив їй про її ваду. Вона повернулася і пішла, відчуваючи, що не всі їй тут раді.
Діти подивилися на Мишка з осудом, а Галинка сказала:
Для чого ти так зробив? Навіщо образив дівчинку?Я ж сказав правду! – здивувався Мишко.Правда деколи буває гіршою за кривду. Подумай про це - відповіла Галинка і побігла вслід за Даринкою.
Осенью деревья сбрасывают листву, от их зелёной летней и золотистой осенней одежды остаются только печальные чёрные ветви. Лиственный лес к октябрю чернеет, зеленеют только ели и сосны.
Все наше степное пространство из ярко-зеленого и разноцветного, каким оно было весной и в начале лета, уже в июле и августе становится желтовато-серым, с разными оттенками, редко красивыми, и наводит грусть на тех, кто видел степь в весеннем уборе. Растения в степи высыхают до такой степени, что ломаются от ветра, когда ветер усиливается, он обламывает их, кружа по степи.
На нашей стороне всегда бывает так: с половины августа после полудня уже свежо; до половины сентября стоят ещё сухие солнечные дни, хотя уже с морозцами по утрам, а со второй половины сентября начинается сырое, холодное и тёмное время.
Но и у нас бывает сухая и тёплая осень. Тогда стоит хорошая, хоть и свежая, но ясная погода не только в сентябре, но и в октябре, и незаметно подступают ноябрьские морозы.
Даринка була жвавою, веселою і розумною дівчинкою. Вона дуже любила природу. Та це і не дивно. Адже жила дівчинка в лісі. Вона була дочкою лісника.
Друзями Даринки були дерева і квіти, білочки та зайчики, маленькі козуленята, яких тато забирав додому, бо лихі люди вбивали їх матусь – козуль. Дівчинка доглядала за звірятами, годувала птахів, лікувала дерева та кущі. Всі любили дитину і тому вона ніколи не помічала своєї вади: у дівчинки на щоці була велика червона пляма, яка спотворювала її обличчя.
Якось до лісу завітали діти. Вони бігали, кричали, гралися. Недалеко допомагала таткові Даринка заготовляти сіно для козуль та оленів. Вона вибігла до дітей. Всі зупинилися, уважно подивилися на дівчинку і почали знайомитися. Тільки Мишко не подав дівчинці руку. Він сказав:
- Ти дуже потворна, повертайся до свого лісу. Ми не будемо з тобою гратися.
Даринка не зрозуміла, чому її так назвали, адже ніхто ніколи не говорив їй про її ваду. Вона повернулася і пішла, відчуваючи, що не всі їй тут раді.
Діти подивилися на Мишка з осудом, а Галинка сказала:
Для чого ти так зробив? Навіщо образив дівчинку?Я ж сказав правду! – здивувався Мишко.Правда деколи буває гіршою за кривду. Подумай про це - відповіла Галинка і побігла вслід за Даринкою.