Не дочекавшись кінця зими, тендітні і вишукані перші весняні квіти пробуджуються від довгого зимового сну. низькі температури для них не страшні, їх цибулини навіть в сильно замерзлому ґрунті. наукова назва підсніжника білосніжного – галантус (galanthus nivalis), що дослівно можна перекласти як – «молочна біла квітка». налічується близько 18 видів підсніжників, які ростуть в дубових і мішаних лісах. підсніжник – зимостійка, дрібно-цибулинна рослина, що належить до сімейства амарилісових. рослина невисока, в середньому 8-20 сантиметрів, з плоскими лінійними листками, що з’являються одночасно з квітконосом. квітка поникла, за формою нагадує дзвіночок. пелюстки і чашолистки у квітки розрізнити неможливо. видно лише шість чисто-білих часток оцвітини: три зовнішні – довгі, еліптичні і три внутрішні, більш короткі, клиновидні, з зеленою плямою у вершині, видні тільки в розкритому бутоні. плід підсніжника – м’ясиста коробочка, округлої форми з трьома стулками, в яких зріють нечисленні насіння. соковитий придаток на насінні приваблює мурах, які розтягують насіння, тим самим поширюючи рослини підсніжника білосніжного.
1. в) 2.а) 3.в) 4.а) 5.б) 6.в) 7.б) 8.б) 9. Реч-складне, складносурядне, окличне, протиставне, розповідне 1 част- розповідне, просте, двоскладне, повне, поширене, не ускладнене 2 част- розповідне, окличне, просте,, неповне, поширене, односкладне 10. А місяць усе більше і більше заворожує ліси, і вони, як скам’яніле море, стоять під тихим світлом, ждучи весни. Давно Шевченко серцем пломенів, але ще й досі кожен припадає до джерела його вогненних слів. Ще холодом закуто віти клена й заметами заметено кущі. Мине холодна ніч, і сонце на світанку повернеться назад. Ще один такий день- і вода здійме ту кригу вгору. Тут витає слава безіменна і співає жайвором душа.
2.а)
3.в)
4.а)
5.б)
6.в)
7.б)
8.б)
9. Реч-складне, складносурядне, окличне, протиставне, розповідне
1 част- розповідне, просте, двоскладне, повне, поширене, не ускладнене
2 част- розповідне, окличне, просте,, неповне, поширене, односкладне
10. А місяць усе більше і більше заворожує ліси, і вони, як скам’яніле море, стоять під тихим світлом, ждучи весни. Давно Шевченко серцем пломенів, але ще й досі кожен припадає до джерела його вогненних слів. Ще холодом закуто віти клена й заметами заметено кущі.
Мине холодна ніч, і сонце на світанку повернеться назад. Ще один такий день- і вода здійме ту кригу вгору. Тут витає слава безіменна і співає жайвором душа.