Розібрати речення, використовуючи алгоритм синтаксичного розбору простих речень:
1. Визначити граматичну основу речення.
2. Просте чи складне.
3. Двоскладне чи односкладне (якщо односкладне, то вказати його тип
(означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове, безособове,
називне).
4. Повне чи неповне.
5. Поширене чи непоширене.
6. Ускладнене чи неускладнене (якщо ускладнене, указати тип ускладнення).
7. Стверджувальне чи заперечне.
8. Тип речення за метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне.
9. Тип речення за емоційним забарвленням: окличне чи неокличне.
Речення для розбору:
1. Вечоріло. Сонце пишно закотилося за сині гори.
2. До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки.
3. Віковічні перелоги давно розорано.
4. Був травень. Сорок третій рік. Визвольним вікйого нарік.
5. Слухняна траварівними покосами лягала по стрижених луках.
6. Дівчатка гралися в скакалки, двірник у сірому фартусі старанно змітав
листя з тротуару, дві бабиз кошиками поспішали на базар і на ходу за щось
пересварювались.
7. Як сіно косять, то дощів не просять.
8. Не насушиш насіння ― посушиш голову.
9. Правду кажуть про гуцула, що в гнізді орла його земля
10. На подвір’ї було темно, а далі почало чогось видніти.

Ольга Шевчук- Ольги Шевчук ,Ользі Шевчук.

Іван Ярошевський- Івана Ярошевського,Івану Ярошевському

Надія Борисова- Надії Борисової, Надії Борисової.

Олексій Жилін- Олексія Жиліна, Олексію Жиліну.

Микола Василенко- Миколи Василенка, Миколі Василенку.

Мирослава Мокренко- Мирослави Мокренко, Мирославі Мокренко.

Лариса Роменська- Лариси Роменської, Ларисі Роменській.

Петро Ворона- Петра Ворони, Петру Ворони.

Олександр Савчук- Олександра Савчука, Олександру Савчуку.

Павло Шашкевич- Павла Шашкевича, Павлу Шашкевичу.

Віра Нетудихата- Віри Нетудиханої, Вірі Нетудиханій.

Іван Нечуй-Левицький- Івана Нечуй- Левицького, Івану Нечуй- Левицькому.

Дмитро Панібудьласка.- Дмитра Пані будьласка, Дмитру Пані будьласка.

За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.

I відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя; голова, сирота, убивця.

II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;

б) іменники середн. роду із закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники всіх родів із суфіксами згрубілості -ищ-е, -иськ-о: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько (від свекруха).

III відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.

IV відміна: іменники середн. роду:

а) із закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат-, -ят-: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);

б) із закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).

Объяснение:

Поставь лучший ответ