Чи полюбляєте ви вихідні? Я їх обожнюю. Зявляється багато часу, щоб погуляти з друзями, пограти на компьютері та, навіть, поспати. Субота - день, коли збирається уся сімя. Зазвичай ми ходимо у кіно, на різномайнітніші виставки, у театр або просто гуляємо містом. Але, інколи, весь день ми витрачаємо на прибирання. У кожного своє завдання. У тата - подивитися електричні прилади, перевірити усе, полагодити машину. У мами - почистити усе і скрізь, помити підлогу, вікна. Я потім дивлюсь на усе це - і мені, здається, що я потрапила у країну чистоти. Ви, напевно, спитаєте: а що робиш ти у цей час? Я допомагаю мамі та татові, роблю уроки, і, найголовніше - не заважаю. Позиція глядача мені дуже подобається. Але, дійсно, не важливо, як саме я провожу ці вихідні, головне з батьками!
Мій обов'язок перед природою Мова землі Земля прокидається щороку від сну. Здається, що коли збігають останні струмочки, то вона востаннє зітхає, щоб далі вдихнути на повні груди свіжого повітря й дати буяння всьому живому. Тоді настає справжня весна. А ще мені уявляється, що земля ніби звертається до нас: «Бережіть мене, я багата, я родюча. Піклуйтеся про мене — і ви не знатимете нестатків. Доглядайте мене, і вас ніколи не хвилюватиме майбутнє. Поважайте мене, я гідна такої поваги, адже я піклуюся про вас, люди». Я слухаю цей голос землі, і мені стає так соромно, що хочеться сказати: вибач мені і тим, хто не поважає тебе. Обіцяю тобі, що свій обов'язок перед тобою я буду сумлінно виконувати. Моя прабабуся розповідала, що колись батьки карали малих дітей навіть за те, що ті плювали на землю, казали, що то гріх великий, адже земля — свята. Сьогодні ми цю святість утратили. Ми так ретельно вичищаємо асфальт, у який ми одягнули міста, що, власне, нас уже й не цікавлять дерева, трава, що росте поруч. І ми байдуже кидаємо сміття під ці дерева, молодики викидають свої недопалки. Рідна наша земле, прости нас, нерозумних своїх дітей. Сподіваюся, що моє покоління виконає свій обов'язок перед природою: будемо берегти її та захищати, як те робили колись наша предки. Ми навчимося розуміти мову землі, відчувати її потреби, і вона віддячить нам сторицею: добро повернеться добром
