Розбір дієслова як частина мови слово вір​

Всі ми хочемо бути щасливими. Бажаємо цього своїм рідним, близьким. Але що ж являє собою щастя? Звичайно, для кожного воно трактується по-різному, інформує Ukr.Media. Але для більшості людей його складовими є здоров'я, успіх, взаєморозуміння…

Кажуть що щастя, як і здоров'я, помічаєш лише тоді, коли його губиш. А чому ж ми цінуємо, лише коли втрачаємо? У щоденній суєті не помічаємо краси природи, уваги близьких, посмішки дитини? Завжди кудись квапимося, боїмося чогось не заробити, не досягнути…

А, може, щастя поруч? Саме тут і саме зараз? А, може, добре там, де нас немає? А чи взагалі існує рецепт щастя? І які його складові? Адже настільки жадані слава, влада, маєтки не завжди приносять задоволення. І людина може мати все, але не бути щасливою у душі.

І лише тоді кожен починає шукає радості поза земними розкошами. На передній план виступає моральний спокій і мир у душі. А де його знайти у такому складному сучасному світі? Тільки Господь, який його сотворив, може дати сили витримати усі перипетії нашого життя.

Тож звертаймося до нього у кожній хвилині свого життя. Він єдиний не розчарову мо і одержимо. Все… І навіть щастя!

«народ шукає в геніях себе». ці слова в. симоненка досить точно сутність історичного покликання геніальної особистості: бути не лише духовним провідником і пророком, а й дзеркалом, яке найоб'єктивніше відображає «лице і характерну поставу свого народу». у цьому зв'язку т. шевченко своє призначення виконав сповна.його творчість — це документ найбільш об'єктивної і виваженої характеристики українців, це книга їхнього буття і водночас своєрідна візитна картка, за якими націю пізнає і сприймає світ. недаремно шевченків «кобзар» як найбільшу святиню й чи не єдину посвідку про особу брали з собою до невідомої далекої канади наприкінці xix ст. перші українські переселенці.найвизначальнішою рисою українців є їх особливий зв'язок із землею. землю як основу основ, як найбільшу цінність вони поетизували й обожнювали з особливим почуттям, а тому не дивно, що в народних піснях сам господь засіває ниву житом-пшеницею.т. шевченко як геній, що показав народ у всіх вимірах його життєдіяльності (і побутовому, і морально-етичному, і соціально-політичному, і естетичному), передусім змальовує українців як хліборобів, бо ж праця на землі була найвищою цінністю його роду й народу. у нього, як і в народній творчості, ісус за плугом ходить, а марія їсти носить. зображення найсвятіших у такій невластивій для них іпостасі обумовлюється тим, що поет, як і народ, розцінював хліборобську працю як святу, адже завдяки їй існує рід людський. у цьому зв'язку цікавий такий факт із життя т. шевченка. перебуваючи 1847 року в україні, він намалював у подарунок землеміру д. демичу дворічну ікону на металі, з одного боку якої був зображений ісус христос, що благословляє хліб.культ матері-землі-годувальниці сформував в українців і обожнення жінки-матері, бо жінка так само дає життя,плекає й підтримує його своєю любов'ю, ніжністю й турботою. саме тому ставлення до жінки було особливо шанобливим. це засвідчує й лексичне значення слова «дружина» — вона друг, а не служниця своїм чоловікові та дітям. до речі, в українців слово «дружина» вживалося щодо обох із подружжя.  жінка, дружина, мати була не тільки берегинею сімейного вогнища, а й визначальною мірою хранителем нації, її духовності. адже передусім від матері дитина переймала рідну мову, пісню, віру, звичаї і традиції роду, його святині. саме тому у т. шевченка маємо таке поклоніння, таке обожнення жінки-матері, що засвідчує висоту духовного аристократизму і поета зокрема, і народу в цілому.  культ матері-землі, культ жінки-матері обумовив і запрограмував на віки особливості психологічного складу українців, зокрема їх лагідність, щирість, довірливість, а понад усе — пристрасність, емоційність. і те, що т. шевченка називали найперше поетом почуття, жодною мірою його не принижує. він так само й поет глибинної філософської мислі, але першоджерелом її було таки почуття, бо ж почуттєво-пристрасним був і його народ.