Як я люблю свій рідний край... Не можна навіть уявити мене без цього неймовірно красивого дива. Ось, літній вечір. Прохолода дує з трішки видчиненого віконця. Коли я дивлюся туди, я бачу таку картину: Журавель летить до своїх пташенят широко розправив крила... Навіть не летить,а мчить. Мабуть дуже голодні пташенята. Я побачив,що гніздо журавля не так і далеко від мого будинку,треба буде якось поблизу подивитися. Також мій погляд залучила красива лужайка. Вона була вкрита квітами,не мов би веселка... Мені здається літо - найчарівніша,і найкрасивіша пора року.
Був собі хлопчик Юрчик. Жив він добре. Та він був дуже вередливим, батьки все для нього робили купляли йому чудові іграшки, кожних вихідних водили його по розважальним центрам. Тато і мама просили тільки одного щоб він гарно вчився та вів себе чемно. Одного разу Юрчикові приснився сон, він уявляв гарну країну там де живуть тільки діти.Вони розважаються, граються, в школу не ходять та усі дуже неслухняні. На наступний ранок він пішов з дому, до тої веселої країни.Хлопчик навіть не здогалувався що це все вигадка. Батьки дуже хвилювались за свого сина. А на наступний день Юрко прибіг з слізами на очах до мами і тата.Йому було дуже за те що він утік.Але все закінчилось все дуже добре, тепер хлопчик гарно вчиться та слухається дорослих.
