Розбір речення як мені хотілося словами осені пейзажі малювать

Посеред дороги діти малювали крейдою (це прислівник)

Неподалік від нашого будинку літали птахи (це прислівник)

В автобусі поруч зі мною стояла жінка (це прислівник)

На клумбі біля тюльпанів дуже близько виросли інші квіти (це прислівник)

Уздовж дороги мене зустрів сіренький котик (це прислівник)

Поверх мене проживають галасливі сусіди (це прислівник)

На футболі я завжди забиваю м'яча мимо воріт (це прислівник)

Збоку мій сусід по парті щось бурмоче під ніс (це прислівник)

Моя кузина подорожує навколо світу (прислівник)

Я так понила кажется так может и не так прощения если не так но я так понила

     Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.
     Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
    Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
     Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".