Субота і неділя є вихідними днями для мене. Адже нема навчання у школі.
У суботу мама порається у домі. Я стараюся до й. Можу побігти в магазин, підливаю квіти, складаю помиту посуду, замітаю підлогу. Також у цей день я стараюся виконати усе домашнє завдання, яке задали в школі. Тоді у неділю я матиму більше часу для розваг.
Ось так минає субота.
Мені дуже подобається неділя. Адже це вихідний день для мене.
Домашнє завдання заздалегідь роблю у суботу. Тому у неділю маю багато вільного часу. Зранку моя сім’я іде до церкви. Потім зустрічаюся з друзями. Ми разом проводимо дозвілля. Ввечері всією сім'єю збираємося перед телевізором, спілкуємося або читаємо. У неділю я, зазвичай, більше часу проводжу за комп'ютером, ніж у будні.
Так проходить мій вихідний день.
Наша сім’я має невелику дачу на березі озера. Там часто проводимо вихідні дні.
Я допомагаю батькам поратися на городі. Коли доспіє урожай, залюбки смакую смородину, малину, яблука та груші. Мама варить смачні страви з овочів, які вирощені нашими руками. У вільний час залюбки біжу з друзями на берег озера, плаваю та засмагаю.
Мені подобається проводити вихідний день на дачі.
Неділя - вихідний день для багатьох людей.
У вільний час я бавлюсь на комп'ютері, дивлюсь телепередачі, читаю книжки. Мені подобається комп'ютерна гра «FIFA-2008». Футбол мій улюблений вид спорту. У гарну погоду ми із друзями на стадіоні граємо футбол. По телевізорі дивлюсь футбольні матчі, спортивні програми, мультфільми. Минулої неділі дочитав книжку «Що не день, то субота». У вихідний день я не нудьгую. Проводжу його змістовно та цікаво.
Людина – істота і духовна, і матеріальна. Спокус навколо багато, приборкати пристрасть іноді дуже важко. Та й іти на компроміс із власним сумлінням не просто. Що ж має в людині переважати – матеріальне чи духовне? Де та золота середина?
Я згоден з тим, що людина – істота і матеріальна, і духовна. Чи має щось переважати над іншим, тут кожен вирішує для себе. Та чому обов’язково має виникнути конфлікт між матеріальними бажаннями людини та її сумлінням? Чи нема ів досягати мети, не зраджуючи духовних ідеалів? Чи насправді наш світ такий, що в ньому можна бути або багатим грошима, або внутрішньою красою? Я вважаю, що відповіді на всі ці питання мають бути негативними.
На мою думку, одна з основних задач життя людини – це віднайти внутрішню рівновагу, при якій можливим э задоволення матеріальних потреб без того, аби «втрачати душу». Духовне та матеріальне в людині має співіснувати гармонійно, так щоб розвиток одного допомагав розвиткові іншого. Буває, хтось зовсім не зацікавлений у грошах, згадаємо, наприклад, Григорія Сковороду, для якого щастя полягало у нематеріальних речах. А хтось інший любить гарні речі, хоче мати великий будинок, зручну та красиву автівку. І в цьому немає нічого поганого, якщо людина від цього щаслива. Вона розвивається, вчиться, працює заради цього. Звичайно, трапляються й «крайні випадки», наприклад, висміяні у творах «Сто тисяч» та «Хазяїн» І. Карпенко-Карого, де головні герої в погоні за наживою стають просто смішними та жалюгідними.
Звичайно, коли щось стає пристрастю, воно обмежує людину, бо вона нічого, крім об’єкту своїх бажань, не помічає. У такому стані можна зіпсувати відношення з близькими та пройти повз безлічі інших цікавостей у житті. Та спокуса буває не тільки матеріального плану. Можна піти на компроміс із сумлінням і через небажання образити чи зробити боляче, страх втратити чиєсь кохання тощо. Для мене, наприклад, дивина, що монахи доводять себе до фізичного виснаження заради наближення до бога.
Отже, я вважаю, що немає однозначної відповіді на це питання, бо всі люди різні. Добре, коли людина в змозі задовольнити всі свої потреби – і духовні, і матеріальні
Субота і неділя є вихідними днями для мене. Адже нема навчання у школі.
У суботу мама порається у домі. Я стараюся до й. Можу побігти в магазин, підливаю квіти, складаю помиту посуду, замітаю підлогу. Також у цей день я стараюся виконати усе домашнє завдання, яке задали в школі. Тоді у неділю я матиму більше часу для розваг.
Ось так минає субота.
Мені дуже подобається неділя. Адже це вихідний день для мене.
Домашнє завдання заздалегідь роблю у суботу. Тому у неділю маю багато вільного часу. Зранку моя сім’я іде до церкви. Потім зустрічаюся з друзями. Ми разом проводимо дозвілля. Ввечері всією сім'єю збираємося перед телевізором, спілкуємося або читаємо. У неділю я, зазвичай, більше часу проводжу за комп'ютером, ніж у будні.
Так проходить мій вихідний день.
Наша сім’я має невелику дачу на березі озера. Там часто проводимо вихідні дні.
Я допомагаю батькам поратися на городі. Коли доспіє урожай, залюбки смакую смородину, малину, яблука та груші. Мама варить смачні страви з овочів, які вирощені нашими руками. У вільний час залюбки біжу з друзями на берег озера, плаваю та засмагаю.
Мені подобається проводити вихідний день на дачі.
Неділя - вихідний день для багатьох людей.
У вільний час я бавлюсь на комп'ютері, дивлюсь телепередачі, читаю книжки. Мені подобається комп'ютерна гра «FIFA-2008». Футбол мій улюблений вид спорту. У гарну погоду ми із друзями на стадіоні граємо футбол. По телевізорі дивлюсь футбольні матчі, спортивні програми, мультфільми. Минулої неділі дочитав книжку «Що не день, то субота». У вихідний день я не нудьгую. Проводжу його змістовно та цікаво.
Людина – істота і духовна, і матеріальна. Спокус навколо багато, приборкати пристрасть іноді дуже важко. Та й іти на компроміс із власним сумлінням не просто. Що ж має в людині переважати – матеріальне чи духовне? Де та золота середина?
Я згоден з тим, що людина – істота і матеріальна, і духовна. Чи має щось переважати над іншим, тут кожен вирішує для себе. Та чому обов’язково має виникнути конфлікт між матеріальними бажаннями людини та її сумлінням? Чи нема ів досягати мети, не зраджуючи духовних ідеалів? Чи насправді наш світ такий, що в ньому можна бути або багатим грошима, або внутрішньою красою? Я вважаю, що відповіді на всі ці питання мають бути негативними.
На мою думку, одна з основних задач життя людини – це віднайти внутрішню рівновагу, при якій можливим э задоволення матеріальних потреб без того, аби «втрачати душу». Духовне та матеріальне в людині має співіснувати гармонійно, так щоб розвиток одного допомагав розвиткові іншого. Буває, хтось зовсім не зацікавлений у грошах, згадаємо, наприклад, Григорія Сковороду, для якого щастя полягало у нематеріальних речах. А хтось інший любить гарні речі, хоче мати великий будинок, зручну та красиву автівку. І в цьому немає нічого поганого, якщо людина від цього щаслива. Вона розвивається, вчиться, працює заради цього. Звичайно, трапляються й «крайні випадки», наприклад, висміяні у творах «Сто тисяч» та «Хазяїн» І. Карпенко-Карого, де головні герої в погоні за наживою стають просто смішними та жалюгідними.
Звичайно, коли щось стає пристрастю, воно обмежує людину, бо вона нічого, крім об’єкту своїх бажань, не помічає. У такому стані можна зіпсувати відношення з близькими та пройти повз безлічі інших цікавостей у житті. Та спокуса буває не тільки матеріального плану. Можна піти на компроміс із сумлінням і через небажання образити чи зробити боляче, страх втратити чиєсь кохання тощо. Для мене, наприклад, дивина, що монахи доводять себе до фізичного виснаження заради наближення до бога.
Отже, я вважаю, що немає однозначної відповіді на це питання, бо всі люди різні. Добре, коли людина в змозі задовольнити всі свої потреби – і духовні, і матеріальні