– Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед. – Ти поважний дурень, пане раднику,- відповіла Бджола.- Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.
1. Соловейку, заспівай, благаю, у твоїх піснях є згадка про країну рідну, милу.
2. Що з тобою, соловейку, чом ти не літаєш?
3. Як тобі в неволі жити, соловейку?
1. Мій рідний краю, як ти без мене?
2. Чому так добре на душі, мій рідний краю, коли я згадую про тебе?
3. Хоч однісіньку б мені звісточку від тебе отримати, мій рідний краю.
1. Шановна громадо, сьогодні ми повинні розглянути важливе питання.
2. Ми повинні вирішити що з ним робити, шановно громадо, майте наувазі, від нас зараз залежить доля людини.
3. Що ви скажете на це, шановна громадо?
1. Любі друзі, дозвольте розпочати наш концерт.
2. Я, любі друзі, дуже радий що ви прийшли до нас сьогодні.
3. Чи подобається вам у нас, мої любі друзі?
Ось тримай я тобі з кожним словом по 3 речення й згрупувала їх, ну думаю розберешся)
– Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед.
– Ти поважний дурень, пане раднику,- відповіла Бджола.- Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.