Розкрийте дужки, щоб утворити звертання, іменники
поставте в потрібній формі. Поясніть, для яких іменників форма
кличного відмінка-звертання омонімічна з називним відмінком.
1. «(Братик) ти наш рідний, Як голубонько сивий!»2. Дід Антип, (голуб),
бачив смаленого вовка, був під конем, був і на коні. 3. Що, (товариш),
непереливки, мабуть, нам з тобою? 4. У мене, товаришу, ще раніш твого ноги
болять... і груди... ох, як болять... дихати боляче. 5. Умийся, (серденько)!
6. Дивітесь, (око) молодії, як зорі божії встають, як сходить місяць,
червоніє...7. (Гора) мої високії, не так і високі, як хороші, хорошії, блакитні
здалека.

Ця розповідь від моєї матері вона справжня. Мама мені розповіла, що у моєї прабабусі, в хаті, де вона жила, був святий кут, і в ньому висіло багато ікон, які після смерті маминої прабабусі залишилися у її дочки, моєї прабабусі. Прабабуся зуміла зберегти ці ікони, незважаючи ні на що. Особливо дуже важко довелося під час війни, коли німці приходили в село. Вона їх ховала, переживала, щоб їх не знайшли і не забрали, бо дуже дорожила ними. За переказами, ці ікони з'явилися в нашому роду на весіллі, і вважалося, що вони несуть мир і добро в сім'ю. Прабабуся передала ікони своїм дітям: моїй бабусі і її братові і сестрам. Коли прабабуся була дуже старенька, вона строго наказувала своїм дітям зберігати традицію: передавати ікони у спадок своїм дітям, щоб у сім'ях був спокій і благополуччя. І так донині ми передаємо свої цінності з покоління в покоління.

Кожен з нас має дотримуватись правил дорожнього руху.
Коли ми хочемо перейти дорогу, потрібно відшукати пішохідний перехід. Підійшовши до "зебри", уважно подивитися вліво й вправо. Переконавшись, обережно перейти дорогу, а не бігти. Найкраще, коли є світлофор. Він допомагає нам спокійно перейти на інший бік дороги. Але тут також потрібно гати за рухом легкових автомобілів. Іноді недосвідчені водії не звертають уваги на сигнал світлофору і їдуть прямо на людей.
Також щоб не сталося ДТП, створили окремі доріжки для пішоходів та для велосипедистів.