Розподіліть дієслова на п'ять груп залежно від їхньої форми й запишіть.
1.Граючись, сміюся, їхати, зібрано, зеленіє, зрубаний, нагој
ний, вивчатиму, перекрито, росте, розказати, співаючи, прийти,
зайшовши, підписано, думати, засіяний, пишучи, прочитаний.
Після закінчення кар'єри Лілія Подкопаєва взялася за громадську діяльність. Вона заснувала Міжнародний Благодійний фонд "Здоров'я поколінь" та спортивний фестиваль "Золота Лілія". Її прихильники у всьому світі присвячують їй вірші і пісні, навіть роблять скульптури. Люди в усьомусвіті захоплюються її талантом, вмінням, працьовитістю і чарівністю.
Велика це біда – бездумність вчинку.
Бездумність… Це слово є синонімом легковажності, нерозсудливості, необачності, зрештою, просто несерйозності. За моїми власними такі якості людини досить-таки часто призводять до справжнього лиха.
Буває, що від бездумності дорослих страждають малі діти. Якщо батько напідпитку бавиться з малюком, підкидаючи його аж до стелі, то він може важко травмувати дитину. Якщо мати відпустила дитину саму на вулицю, то з нею може трапитися навіть непоправне. На моє переконання, будь-яка доросла людина повинна відповідати за свої вчинки.
На користь моєї думки можу навести аргументи з художньої літератури.
В романі Олеся Гончара «Тронка» є епізод, коли молоді люди Віталік і Тоня відправляються на берег моря. Далеко у морі вони бачать напівзруйнований корабель і вирішують по туди на маленькому суденці. Вилізши на палубу цього військового крейсера, вони побачили, що їхній човник відплив у відкрите море, бо хлопець не потрудився надійно його прив»язати. Дістатися до берега вони не могли. Довелося заночувати на палубі. Віталий уявляє, як мати буде плакати. “Вони сидять, мов останні діти землі, мов сироти людства”. У них не було майже ніякої надії на порятунок. Молоді люди могли загинути від голоду, спеки та спраги, якби чудом їх не врятували.
Повертаючись до думки про відповідальність за свої необдумані вчинки, хочу згадати п»єсу Олекси Коломійця «Дикий Ангел». У ній син головного героя на ім»я Петро нерозважливо поставив підпис під проектом майбутньої будівлі, яка була абсолютно недоречною на цьому місці. Але совість не дозволила йому піти на цей вчинок. Зрештою, він вчинив благородно – написав заяву про звільнення з високої посади.
Згадаймо Нору з однойменного твору Г.Ібсена. Головна героїня теж робить бездумний вчинок: вона підробила на векселі підпис свого померлого батька. Вона прагнула таким чином врятувати свою сім»ю, але це призвело до її розпаду.
На завершення свого роздуму можу зазначити, що у житті всьому є місце – і жартам, і сміху, і легковажності… Але людина мусить контролювати свої вчинки, частіше замислюватися над тим, щоб не схибити у важливій ситуації, бо це може призвести до великої біди.