1) Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане,
то знову вони замовкали з приводу якоїсь думки,
що випадково надходила одному чи другому до голови.
[ ═ —, /_._/], то [— ═ х], (що ═).
2) Збулись твої (Шевченкові) слова пророчі,
і час оновлення настав, і темні просвітились очі,
вчорашній раб Всесильним став.
[ ═ (вст.) —], і [— ═], і [═ —], [— ═].
3) А я додам: любити можна поезію в добу ракет,
бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет
А [— ═]: [ ═ ], (бо , /вст./, — ═).
**Граматичні основи виділені: підмет підкреслений, інші – присудки
(підкреслити відповідно)
__
Синтаксичний розбір складного речення
Члени речення (підкреслити відповідно)
Довго(_._) слухав(═) того вечора(_._) Валерій Іванович сповідь(_ _) архітектора(~~), і(О) боляче(_._) було чути (═), як(О) раз у раз(_._) зривається(═) в стражданні(_._) голос цієї(~~) мужньої(~~) людини(~~).
Книжка, книга — неперіодичне друковане видання з певною кількістю сторінок у вигляді зброшурованих аркушів друкованого матеріалу; набір письмових, друкованих, ілюстрованих аркушів, скріплених з одного боку. Сторони аркуша називають сторінками.
Книжка є об’єктом вивчення книгознавства. Описом книг й інформуванням про них читачів займається бібліографія.
Як матеріал для письма в різний час використовували кору дерева, полотно, глиняні таблички, шкіру, папірус, пергамент.
Сувій був запозичений греками, які з часом перейшли з папірусу на пергамент. У Давній Греції пергаментні сувої набули поширення з V-IV ст. до н. е., у Давньому Римі — з III—II ст. до н. е.
В античні часи сувій був основною формою рукописної книги. Книга складалася з багатьох склеєних між собою аркушів папірусу. Пергаментні аркуші зшивалися у сувій.
Рукописна книга — кодекс, що містить твір художнього, релігійного, юридичного змісту, написаний вручну.
Найдавніші рукописні книги в Україні з’явились у період Київської Русі із запровадженням християнства. Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Звідси вийшли Остромирове Євангеліє, Ізборники Святослава. Книжна справа в цей час була добре налагоджена і в Києво-Печерській лаврі. У XII-XIV.CT. важливими центрами книгописання стають монастирі Галицько-Волинського князівства.
До київського книжкового осередку належить найвидатніша пам’ятка рукописного мистецтва ранньої доби — Київський Псалтир.
Найдавніші книги переписувались уставом — високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знаку.
Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови Один із перших українських перекладів канонічного тексту Четвероєвангелія.
Пересопницьке Євангеліє являє собою книгу великого розміру, оправлену у дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом. Текст написано на пергаменті чорним чорнилом уставом. На кожній сторінці 20 рядків основного тексту. Циноброю виконано нумерацію глав, початкові літери глав, зауваження на полях. Євангеліє складається із 63 зошитів по 10 аркушів у кожному. Є «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови.
Ця книга вважається символом української нації.
Рукопис багато орнаментований.
Вага пам’ятки — 9 кг 300 г, розмір — 380x240 мм.
Першою друкованою книгою, вважається видання, що з’явилося у 1483 р. Автор — Юрій Дрогобич. Називалась книжка «Прогностична оцінка поточного 1483 року...», видав її Є. Зільберт тиражем близько 500 примірників. Книга містить відомості з астрономії, географії, метеорології, медицини. Надрукована вона була у Римі форматом 18,5x13 см.
Першою книгою, надрукованою в Україні механічним був «Апостол», виданий у 1574 р. у Львові І. Федоровим.
Містить традиційний церковнослов’янський переклад «Діянь і послань апостольських».
Львівський «Апостол» являє собою велику наукову й історичну цінність як первенець книгодрукування в Україні.
Надрукований на 278 аркушах по 25 рядків тексту на кожній сторінці. Тираж книги — приблизно 1000-1200 примірників.
На сьогодні збереглося близько 100 примірників видання у найбільших книгозбірнях України та інших країн.
Головні члени речення (+ схеми)
1) Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане,
то знову вони замовкали з приводу якоїсь думки,
що випадково надходила одному чи другому до голови.
[ ═ —, /_._/], то [— ═ х], (що ═).
2) Збулись твої (Шевченкові) слова пророчі,
і час оновлення настав, і темні просвітились очі,
вчорашній раб Всесильним став.
[ ═ (вст.) —], і [— ═], і [═ —], [— ═].
3) А я додам: любити можна поезію в добу ракет,
бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет
А [— ═]: [ ═ ], (бо , /вст./, — ═).
**Граматичні основи виділені: підмет підкреслений, інші – присудки
(підкреслити відповідно)
__
Синтаксичний розбір складного речення
Члени речення (підкреслити відповідно)
Довго(_._) слухав(═) того вечора(_._) Валерій Іванович сповідь(_ _) архітектора(~~), і(О) боляче(_._) було чути (═), як(О) раз у раз(_._) зривається(═) в стражданні(_._) голос цієї(~~) мужньої(~~) людини(~~).
Частини мови (надписати відповідно)
Довго(присл.) слухав(дієсл.) того(займ.) вечора(ім.) Валерій(ім.) Іванович(ім.) сповідь(ім.) архітектора(ім.), і(спол.) боляче(присл.) було(дієсл.) чути(дієсл.), як(спол.) раз у раз(присл.) зривається(дієсл.) в(прийм.) стражданні(ім.) голос(ім.) цієї(займ.) мужньої(прикм.) людини(ім.).
[ ═ —], і [ ═ ], (як ═ —).
Характеристика:
Складне речення з сурядним і підрядним зв’язком, розповідне, неокличне;
1-е просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
2-е просте, головне, односкладне, безособове, поширене, повне, неускладнене;
3-е просте, підрядне з’ясувальне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене.
Книжка, книга — неперіодичне друковане видання з певною кількістю сторінок у вигляді зброшурованих аркушів друкованого матеріалу; набір письмових, друкованих, ілюстрованих аркушів, скріплених з одного боку. Сторони аркуша називають сторінками.
Книжка є об’єктом вивчення книгознавства. Описом книг й інформуванням про них читачів займається бібліографія.
Як матеріал для письма в різний час використовували кору дерева, полотно, глиняні таблички, шкіру, папірус, пергамент.
Сувій був запозичений греками, які з часом перейшли з папірусу на пергамент. У Давній Греції пергаментні сувої набули поширення з V-IV ст. до н. е., у Давньому Римі — з III—II ст. до н. е.
В античні часи сувій був основною формою рукописної книги. Книга складалася з багатьох склеєних між собою аркушів папірусу. Пергаментні аркуші зшивалися у сувій.
Рукописна книга — кодекс, що містить твір художнього, релігійного, юридичного змісту, написаний вручну.
Найдавніші рукописні книги в Україні з’явились у період Київської Русі із запровадженням християнства. Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Звідси вийшли Остромирове Євангеліє, Ізборники Святослава. Книжна справа в цей час була добре налагоджена і в Києво-Печерській лаврі. У XII-XIV.CT. важливими центрами книгописання стають монастирі Галицько-Волинського князівства.
До київського книжкового осередку належить найвидатніша пам’ятка рукописного мистецтва ранньої доби — Київський Псалтир.
Найдавніші книги переписувались уставом — високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знаку.
Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови Один із перших українських перекладів канонічного тексту Четвероєвангелія.
Пересопницьке Євангеліє являє собою книгу великого розміру, оправлену у дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом. Текст написано на пергаменті чорним чорнилом уставом. На кожній сторінці 20 рядків основного тексту. Циноброю виконано нумерацію глав, початкові літери глав, зауваження на полях. Євангеліє складається із 63 зошитів по 10 аркушів у кожному. Є «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови.
Ця книга вважається символом української нації.
Рукопис багато орнаментований.
Вага пам’ятки — 9 кг 300 г, розмір — 380x240 мм.
Першою друкованою книгою, вважається видання, що з’явилося у 1483 р. Автор — Юрій Дрогобич. Називалась книжка «Прогностична оцінка поточного 1483 року...», видав її Є. Зільберт тиражем близько 500 примірників. Книга містить відомості з астрономії, географії, метеорології, медицини. Надрукована вона була у Римі форматом 18,5x13 см.
Першою книгою, надрукованою в Україні механічним був «Апостол», виданий у 1574 р. у Львові І. Федоровим.
Містить традиційний церковнослов’янський переклад «Діянь і послань апостольських».
Львівський «Апостол» являє собою велику наукову й історичну цінність як первенець книгодрукування в Україні.
Надрукований на 278 аркушах по 25 рядків тексту на кожній сторінці. Тираж книги — приблизно 1000-1200 примірників.
На сьогодні збереглося близько 100 примірників видання у найбільших книгозбірнях України та інших країн.