Слово "рясно" не пишеться з апострофом. Апостроф пишеться: 1) Перед буквами Я, Ю, Є, Ї а) Після губних приголосних Б, П, В, М, Ф (виняток: апостроф НЕ пишеться, коли перед губним звуком є приголосний, крім Р, який належить до кореня). б) Після Р (виняток: апостроф не пишеться, коли РЯ, РЮ, РЄ означають сполучення м'якого Р із наступними А, У, Е). в) Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний. 2) У словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед Я, Ю, Є, Ї а) Після приголосних Б, П, В, М, Ф, Г, К, Х, Ж, Ч, Ш, Р. б) Після кінцевого приголосного префікса.
На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка.
Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума.
Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч.
Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.
Апостроф пишеться:
1) Перед буквами Я, Ю, Є, Ї
а) Після губних приголосних Б, П, В, М, Ф (виняток: апостроф НЕ пишеться, коли перед губним звуком є приголосний, крім Р, який належить до кореня).
б) Після Р (виняток: апостроф не пишеться, коли РЯ, РЮ, РЄ означають сполучення м'якого Р із наступними А, У, Е).
в) Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний.
2) У словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед Я, Ю, Є, Ї
а) Після приголосних Б, П, В, М, Ф, Г, К, Х, Ж, Ч, Ш, Р.
б) Після кінцевого приголосного префікса.
Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума.
Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч.
Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.