Розповідь журналіста з телебачення, який приїхав у село і розповідає та запитує у жителів села як їм живеться, що цікавого є у цьому селі. Розповідь написати у стилі РАФТ.


Приймаю - 10ти по 15 цікавих реченнь, дуже бажано рівня дев'ятого класу.

​

О рідне слово, хто без тебе я? 
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, 
Прах, купа жалюгідного рам'я. 
                               (Дмитро Павличко) [це епіграф]

На мою думку,  твоя мова, подарована тобі долею, — це те,  що ти любиш і мусиш зберегти для своїх дітей як унікальний Божий дар, як те, стосовно чого відчуваєш синівський обов'язок.

Є чимало переконливих аргументів, якслушність цієї думки. По-перше, енергія ко\таеться добром чи злом до тієї людини,У народі про це кажуть: як гукнеш, так і відгук __ге, слово, як і зброя, може вразити людину, завдати їй навітьбільшого болю, аніж куля або гостра шабля. Щоправда, рани,заподіяні словом, не тілесні, а душевні, але гояться вони надтоповільно.Яскравим прикладом художнього осмислення дії слова-зброїє поезія Володимира Сосюри «Я знаю силу слова». Ліричний геройцього твору називає слово зброєю щастя: воно є квіткою влюбові й штиком у ненависті. Як бачи.мо, слово — особливазброя, здатна не лише вбивати.Прикладів із життя на підтвердження цих аргументів є сила-силенна. Серед них особливо вражає своєю лаконічною суворістюстаття Кримінального кодексу України «Доведення до самогубства», яка передбачає покарання для тих, хто своїми діями абословами спонукає іншу людину до суїциду.Отже, слово є дуже сильною зброєю, здатною впливати й натого, хто Гі має, і на того, на кого вона націлена. Тому треба вмілоповодитися зі словом, навчитися скеровувати його на добро, відповідатиза свої слова, завжди добре думати перед тим, як щоськазати.

Остап Вишня своєю зброєю вважав сміх. Його творами захоплюється не одне покоління українців, творчість його знають за кордоном. Л. Кравчук писав: «Його люблять і заокеанські українці — в Канаді, в Сполучених Штатах Америки».Дитинство Остапа Вишні було нелегким, але гуморист згадував його з теплотою.У жартівливому тоні розповів Остап Вишня про життя селянських дітей у гуморесці «Як ми колись учились». Він показав сходинки «освіти» дітей на селі: гуси, свині, телята, вівці, корови, коні.Те, про що розповідає у творах Остап Вишня, здається нам чудним, дивним, недоречним, тобто смішним і комічним. Засобів творення комічного дуже багато. Письменник вдається до неправильного тлумачення явищ та подій, перекручення слів, використовує він міжмовні омоніми та несумісні поняття.Остап Вишня своєю зброєю вважав сміх. Його творами захоплюється не одне покоління українців, творчість його знають за кордоном. Л. Кравчук писав: «Його люблять і заокеанські українці — в Канаді, в Сполучених Штатах Америки».Дитинство Остапа Вишні було нелегким, але гуморист згадував його з теплотою. Про навчання та успіхи він написав у гуморесці «Перший диктант». Один із найкомічніших епізодів побудований на використанні омонімів. Письменник використав слова, які однаково звучать, але мають зовсім різне значення. Але п’ятнадцять учнів із шістнадцяти цього не зрозуміли і написали: «…За коляской бежала и лаялася собачка из панской породы». Наступного дня вчителька, роздаючи зошити, зайшлася веселим сміхом: «Де ви чули, що є на світі собаки панської чи не панської породи?..»У жартівливому тоні розповів Остап Вишня про життя селянських дітей у гуморесці «Як ми колись учились». Він показав сходинки «освіти» дітей на селі: гуси, свині, телята, вівці, корови, коні.Те, про що розповідає у творах Остап Вишня, здається нам чудним, дивним, недоречним, тобто смішним і комічним. Засобів творення комічного дуже багато. Письменник вдається до неправильного тлумачення явищ та подій, перекручення слів, використовує він міжмовні омоніми та несумісні поняття.