Розстав пропущені розділові знаки при дієприслівникових зворотах,
підкресліть їх як члени речення.
1. Добре попрацювавши краще
відпочиватимеш. 2. Поспиш в охоту
зробивши роботу. 3. Лінь лежачи на печі
змерзне. 4. Завзятий відпочиває обтираючи
піт а ледачий мучиться перевертаючись на
другий бік. 5. Не спечеш калачі сидячи на
печі. 6. Добро втративши наживеш нове
честь утративши навік пропадеш.​

На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем ​​в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. Запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. До козака дружина господаря привела дітей, щоб показати гостю. Дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни. Нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із Запоріжжя — відважним козаком, лицарем України, захисником свободи.

Це був теплий погожий день. Яскраво світило сонечко, голубіло блакиттю небо, шуміла річка. Ледве чутний вітер де-не-де повіяв. Ось і зараз заблудив він у поле, а там-спориші. Вітер стелеться над землею, здіймається вище і наче невидима рибка пірнає у спориші. Рослинки хиляться, прогинаються під тиском вітру, наче витанцьовують химерний танець під музику навколишньої природи та вітру. А потім вітер кидається вгору все вище й вище і полишаючи поле, летить далі, шукати нових танцюристів котрі б танцювали під музику природи та його, вітру...