ІІ. Розставити розділові знаки при відокремленому означенні (де потрібно):
А. Зачарований прекрасним вечором я довго блукав понад берегом річки.
Б. Обігріте сонцем й нагодоване затріпотіло пташенятко крильцями.
В. Легенький попілець підхоплений силою вогню злітав догори та розходився навколо.
Г. Край моря сонце золотить укриті лісом гори.
Д. Налякані громом курчата збилися докупи.
Е. Волохатий джміль неповороткий і вайлуватий домовито гуде над чебрецем.
Є. Музика бадьора чарівна полинула через шкільне подвір’я.
Ж. Дедалі попадалися вже сосни старі руді кострубаті.

     Скласти текст про співочу пір'їнку пропоную так:
     Кожна людина має особистий неповторний талант. Хтось гарно співає, хтось дуже реалістично малює, хтось випилює надзвичайні фігурки з дерева, а хтось вміє смачно готувати. Безперчно, кожен має сферу, у якій може похвалитись своїми вміннями. На мою думку, ці таланти просто ще не віднайдені. Якщо краще пошукати, то вони обов'язково знайдуться! Моя співоча пір'їнка - це кулінарія. Здавалося б, що кожна людина вміє готувати їсти.. Але я цим цікавлюсь по-справжньому. Найбільше я люблю готувати десерти. Я вже навчився пекти шарлотку, брауні та слоїки. Цей талант в мене прокинувся не одразу. Але зараз я щасливий, що маю улюблену справу. Тож, якщо ви досі вважаєте себе безталанними, просто краще пошукайте власну співочу пір'їнку!

Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає... чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір'їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір'їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і на звучання найтоншої струни, коли по ній водити смичком, і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету. Та ось трапилось лихо. Загубив Стрепет співучу пір'їнку. Випала вона й упала на землю. Захотілось Стрепетові поспівати, а співучої пір'їнки немає. Маленький Сергійко знайшов на землі співучу пір'їнку Стрепета, підняв її, побіг — і пір'їнка заспівала. Почув Стрепет спів своєї пір'їнки, прилетів до хлопчика й просить: — Хлопчику, віддай мою співучу пір'їнку. Я не можу жити без пісні. Повернув Сергійко Стрепетові співучу пір'їнку. Багато років прожив на світі чоловік, що виріс з маленького Сергійка. Часто він згадував Стрепета, думав: «У кожної людини є своя співуча пір'їнка. Нещасливий той, у кого такої пір'їнки немає ».