Розставити розділові знаки, створити схеми речень
1. Ґрунтознавство осипалося під ногами орнітологія каркала на тополях (Л. Костенко). 2. Трохи далі в дубняку лунав сухий і чіткий пе­рестук почіплявшись пазурами за стовбури дерев, строкаті дятли знай довбали дзьобами кору, дістаючи з-під неї поживу (Є. Гуцало). 3. Ви­хопи нас, Боже, З хвиль диявольських морів Тягне на дно, під воду Чо­вен людського роду (Давид Дума). 4. Душа пройшла всі стадії печалі Тепер уже сміятися пора (Л. Костенко). 5. Навіть найкращі підручники історії ще нікого в світі історії не навчили її треба в своїй крові, в сво­їй традиції і у своїй культурі мати (В. Липинський). 6. Хочете бути мо­лодими і здоровими залишайтесь молодими й здоровими! (Є. Гуцало). 7. Із діянь апостолів з достатньою ясністю випливає однозначна від­повідь богослужбовою мовою має бути мова того народу, серед яко­го здійснюються релігійні обряди (В. Горбачук). 8. Шарудить листя під ногами скапують жолуді з гілля сонячні плями рудими білками бі­гають по стовбурах чуються скупі пісні невідлетілих пташок (Є. Гу­цало). 9. Хтось у чуттях мілких, а хтось у зрадах Злочинно губить сво­го неба суть Немає лиха лишенько вигадують Нема жалю самі його зо­вуть (Г. Світлична). 10. Горлиці перелетіли в попелястому шумовинні повітря лелеки відпливли на крилах-веслах качки прохурчали сойки майнули рябими крильми зозуля пронеслась (Є. Гуцало).

Іграшки, які вміють розмовляти, все більше входять у життя людей, що приносить їм не тільки радість, але й велику користь. Наприклад, у Бельгії розроблено нову модель електронних ведмедиків, які своєю балачкою допомагають тяжкохворим дітям одужати, адже для одужання потрібні насамперед гарний настрій та оптимізм. Ведмедиків названо Анті, вони не лише говорять, але й розплющують очі, ворушать вухами, руками і носом пересуваючись підлогою і навіть виражають свої почуття. Такі винаходи техніки, що вражають своєю унікальністю і складністю, пов'язані із сучасним розвитком електроніки та новітніх технологій. Саме їм ми завдячуємо тими дивами, які вважалися казкою ще років двадцять тому

Я все життя знав, що хочу жити в Києві. Це місто надихає мене своєю красою та атмосферою. Мені подобається стрімке і непередбачуване життя, яким живе столиця.

Київ викликає в мені багато незвичайних почуттів. Я пишаюся цим красивим і величним містом. Я люблю Хрещатик, бо на ньому завжди багато веселих людей, туристів, які захоплено кружляють, фотографуючи величну архітектуру та просто радіючи, що мали змогу відвідати це прекрасне місто.

Столицю України справедливо називають одним із найзеленіших міст миру. В ній є багато парків, лісів, садів, які складають більшу її частину. І це так надихає. Бо коли тобі треба побути на самоті, ти з легкістю можеш відвідати одне з цих чудових місць і відчути всю красу навколишнього світу. Це створює яскраве полум'я в моєму серці і робить мене щасливим.

Діпро — велична ріка,яка є символом історичної долі українського народу. Вона завжди привертала увагу та надихала тисячі людей. Дніпро не залишив байдужими навіть багатьох письменників та поетів, літописців та мандрівників. Дивлячись на нього, стає легко на душі, і ти одразу забуваєш про проблеми та жахіття реального світу. Той, хто має можливість відправлятися на берег Дніпра — щасливий. Бо це справді прекрасне місце для відпочинку чи роздумів. Можна годинами милуватися красою ліній Софійського Собору, або витонченими церквами Києво-Печерської Лаври, вигляд на які в усьому блиску позолоти її куполів відкривається при в'їзді до старішої частини міста через міст Патона.

Отже, в майбутньому я бачу себе в Києві, бо там я буду відчувати себе щасливим та спокійним, знаючи, що я в тому місті де завжди мріяв бути, там, де сама атмосфера надихає мене на великі вчинки та створює яскраві вогники в моїх очах.

Объяснение:

привет