Розставити розділові знаки. зробити синтаксичний розбір речень. намалювати їх схеми. 1. у вікна било полудневе проміння і видно було як цілим морем пливли кудись ще зелені ниви дев’ятсот десятин панського поля що спускалося часом у а потім здіймалося знову, як хвиля. 2. соломія бігла хоч ноги в неї були слабкіші ніж учора а повітря було якесь густе і трудно було дихати ним. 3. обернувшись назад і глянувши на небо соломія побачила червоні як грань хмари зразу стали зрозумілими їй і той дим що вона чула і тепло і неспокій птахів і тікання звірів.
Відповідь:
Пояснення:
Золотая пектораль затмила все ранее известные ювелирные украшения. Ее нашел украинский археолог и поэт Борис Мозолевский. Это произошло в начале семидесятых годов столетия. Какая же она, пектораль, заставившая весь мир заговорить о себе?
Лунообразное мужское нагрудное украшение имеет три яруса, четко отделенные друг от друга толстыми витыми канатиками. Она состоит из симметрично расположенных сцен и орнаментов.
Главным сюжетом произведения является центральная сцена верхнего яруса, где двое мужчин, растянув на руках шкуру, готовятся к некоему таинству. С обеих сторон от центральной сцены, среди коров с телятами, овечек и кобылиц, изображены молодые скифские слуги.
Мастер использовал изящный орнамент. В средней части пекторали изображены большие цветы, украшенные голубой эмалью и скульптурными фигурками птиц.
На нижнем ярусе украшения показаны разные сцены с животными. В центре композиции – три пары существ с головами орлов и туловищами львов, далее с двух сторон – лев и львица. Художник изобразил и погоню собаки за зайцем, и две пары степных кузнечиков, символизирующих давний мир и покой.
В общем, пекторали свойственны непринужденная уравновешенность, художественная целостность и совершенство композиции.
ответ:Настуня почула, як хлюпнули на неї студеної води. Пробудилася й відкрила очі.
Хвилю не розуміла зовсім, де вона та що з нею діється. Над нею нахилилися дві постаті з чорними, скісними очима, малими вусиками й вистаючими кістками облич, у гострих шапках, з луками за плечима, у чорних кожухах, вивернених вовною наверх. Груди Настуні стиснув такий великий страх, що переходив аж у розпач. Якийсь дивний, півсвідомий жах і неприємність розливалися по всьому її тілу і по очах, стискали гортанку, тамували віддих.
Перша її думка була, що вона в руках татар — татарська бранка і що ті півдикі постаті з жовтаво-темними обличчями можуть з нею зробити, що хочуть.
Відвернула від них очі. Тепер побачила, що лежала на якійсь леваді, недалеко ліска. А біля неї лежало або куняло в отупінню багато молодих жінок і дівчат. Між ними пізнала кілька знайомих міщанських дівчат. Своєї подруги Ірини з Рогатина не бачила. Оподалік лежали й сиділи мужчини, пов’язані міцними мотузами й ременями. Відразу пізнала між ними свого Стефана. Він вдивлявся в жіночий полон. Чула, що очима шукає її.
Рівночасно думала над тим, що сталося з її батьком і матір’ю, з її подругами, з її весіллям… Мала враження, що воно розбилося, як скло. Щезло, як сон.
Рогатина теж не бачила. І він щез як сон. Що буде з нею?
Ся думка загорілася в її голівці, як пожар, що зривається на даху дому разом із першим промінням нового дня.
Татари ходили поміж полоненими, порядкували їх, б’ючи тут і там батогами. Стони й крики наповняли повітря. Настуню успокоювало трохи те, що мала так багато товаришок і товаришів недолі
Объяснение: