1.Стелися, барвінку, – Буду поливати, Вернися, Іванку, – Буду шанувати.(Несе Галя воду) 2.Ой ти Галю, Галю молодая, Підманули Галю забрали з собою.(Їхали козаки) 3. Не хилися, червона калина - маєш білий цвіт. Не журися, славна Україна - маєш добрий рід. (Ой у лузі червона калина похилилася ) 4.Ой роду наш красний, Роду наш прекрасний, Не цураймося, признаваймося, Не багацько нас є.( Ой роду...) 5.Чорнії брови, карії очі,Темні, як нічка, ясні, як день! Ой очі, очі, очі дівочі, Де ж ви навчились зводить людей? (Чорнії брови...)
У світі живе дуже багато людей, та не всі знають у чому полягає духовна краса людини. Більшість відповіла б на це так: духовна краса людини полягає в її внутрішньому світі, моральній вихованості, самовдосконаленні, скромності та гідності. Також у здатності творити добро, бути чуйними, милосердними й щирими. Люди споконвіку вбачали красу душі. Саме ці духовні риси охарактеризовують зовнішність особи з кращого боку.
Завдяки самовдосконаленню людина пізнає зовнішню та внутрішню красу всього, що нас оточує. Намагається якось виділитися поміж інших своїми моральними вчинками обов’язками. Хтось не уявляє свого життя без читання книжок, для когось обов’язковою умовою є можливість здобувати нові знання, для когось – творчість. Я не уявляю себе щасливим без спілкування з рідними, друзями, без душевного тепла, яке дарує відчуття радості. Ці та інші потреби називають духовними проблемами людини. Недарма, що всі поважають більше тих, хто відчуває і бачить духовність, моральність і особливість. Саме ці люди, немов «сяють» добром, чесністю, розумінням, протистоять несправедливості.
Тому, я вважаю треба поважати, цінити, брати, як зразок для наслідування тих, людей хто розуміє, у чому полягає духовна краса людини.
Буду поливати,
Вернися, Іванку, –
Буду шанувати.(Несе Галя воду)
2.Ой ти Галю, Галю молодая,
Підманули Галю забрали з собою.(Їхали козаки)
3. Не хилися, червона калина - маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україна - маєш добрий рід.
(Ой у лузі червона калина похилилася )
4.Ой роду наш красний,
Роду наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Не багацько нас є.( Ой роду...)
5.Чорнії брови, карії очі,Темні, як нічка, ясні, як день!
Ой очі, очі, очі дівочі, Де ж ви навчились зводить людей? (Чорнії брови...)
Завдяки самовдосконаленню людина пізнає зовнішню та внутрішню красу всього, що нас оточує. Намагається якось виділитися поміж інших своїми моральними вчинками обов’язками. Хтось не уявляє свого життя без читання книжок, для когось обов’язковою умовою є можливість здобувати нові знання, для когось – творчість. Я не уявляю себе щасливим без спілкування з рідними, друзями, без душевного тепла, яке дарує відчуття радості. Ці та інші потреби називають духовними проблемами людини. Недарма, що всі поважають більше тих, хто відчуває і бачить духовність, моральність і особливість. Саме ці люди, немов «сяють» добром, чесністю, розумінням, протистоять несправедливості.
Тому, я вважаю треба поважати, цінити, брати, як зразок для наслідування тих, людей хто розуміє, у чому полягає духовна краса людини.