Розвідник Виряджений в оксамит і золото лицар зупинився перед брамою губернаторського замку. Вартовим він пояснив, що привіз листа. Його слова були переказані губернаторові, і той наказав одчинити браму. Гостя зустріли у парадній залі. Прізвище, яким назвався прибулий, було вельми відомим і шанованим. На щастя, сам губернатор з Цим родом не мав знайомства, тому перевдягнутий на лицаря козак міг бути спокійний, що його не піймають на вигадці. Після короткої бесіди губернатор запросив гостя у кабінет. Це була саме та кімната, про яку розповідав розвідникові старий запорожець. Уздовж стал стояли позолочені меблі. Вікно було Схожим на амбразуру. На стінах висіли величезні портрети кількох поколінь володарів замку. Увагу гостя відразу привернув портрет лицаря е срібних шатах, з мечем у руці і чорними перами на шоломі. Губернатор писав відповідь на привезений розвідником фальшивий лист. Нарешті він підвівся, перепросив гостя і вийшов із кімнати. Ледве затихла вдалині його хода, як козак одним стрибком опинився біля портрета й пальцями щосили натиснув на чорні очі лицаря, Портрет тихо відсунувся. За ним були двері до підземного ходу... Розвідник знову натиснув на очі, портрет повернувся на місце. Задоволений козак відійшов подалі. Він з'ясував те, заради чого сюди пробрався. Саме цим підземним ходом гайдамаки проберуться до губернаторського замку. (За М.Старицьким; 198 сл.).
нужен план к тексту
Любовь к Родине, Отечество, патриотизм… Интересно, что в эти понятия вкладывает современная молодежь?
Эпоха «совка» канула в Лету, так и не воплотив в жизнь социалистическую утопию всемирной любви и братства. На смену ей пришло общество циничных индивидуалистов, которых породила рыночная экономика. Бытует мнение, что человек человеку волк. Так ли это? Неужели, чтобы добиться успеха, обязательно нужно идти по головам, наступая на горло моральным принципам? В праве ли люди забывать, что жить надо не в интересах собственного кармана и думать, какое духовное наследство они оставят своим потомкам? Или все дело в том, что вернулась эпоха «лишнего человека», часто встречаемого в русской литературе, который разочаровался в жизни и не видит в ней смысла?
Рассуждая на эту тему, невольно припоминаешь идею соборности Руси, мистического единства людей, которая прослеживается, в частности, в творчестве Достоевского. Хочется верить, что на уровне генетической памяти духовные ценности единения наших предков сохранились в подрастающем поколении. Именно эти ценности не дадут перепрограммировать их «подкорку» и обречь на «вымирание» под воздействием навязчивой культурной экспансии Запада.
Алкоголизм, наркомания, вседозволенность и беспринципность, шагающие нога в ногу с массовой культурой, постепенно выходят из моды. Все чаще встречаешь думающую молодежь, для которой приоритетом являются собственное развитие, семья и сильное государство.
Так модно ли быть патриотом? Нет, патриотизм – это не мода. Это, скорее, уважение к своим корням, а следовательно, и самоуважение. Это залог духовного здоровья народа.
Книга дійсно є нашим вчителем. Нажаль, читання в наш час не дуже популярне. Я вважаю, що це не правильно і засуджую людей які не намагаються навіть відкрити для себе цей літературний скарбник. Кожна книжка вдосконалює людини. Читаючи в першу чергу ми розвиваємо свою уяву і розширюємо свій світогляд. Книжки дають більш широке уявення про світ, ніж телебачення або інтернет. Кожна книжка - це справжня скарбничка порад, тому що на прикладі героїв твору ми вчимося не допускати багатьох помилок у повсякденному житті.
Отже, кожен хто читає, вже в певній мірі, людина розуміюча цей багатогранний світⒶ.