ІІІ РОЗВЯЗАТИ МЕТОДИЧНУ ЗАДАЧУ
Прокоментуйте запропонований фрагмент уроку української мови в 3 класі, під час якого
вчитель знайомить учнів з поняттям «фразелогізми». Запропонуйте свій варіант
пояснення.
Учитель: Фразеологізми – це образні вислови.
- Запишіть речення, знайдіть і підкресліть у ньому фразеологізми.
Хороший майстер завжди старається виконати свою роботу так, щоб комар носа не
підточив.
- Який фразеологізм ви підкреслили? Як ви розумієте його значення?
- А яким синонімом можна замінити цей фразеологізм? (Бездоганно)

                 МУРАШКА АРНІ

     Рано-вранці мураха Арні мав іти збирати падь – солодкі виділення попелиць. Він виявився дуже повільним, тому не міг бути ні розвідником, ні мисливцем. Арні щодня ходив однією і тією ж дорогою до дерева, на якому знаходились колонії попелиць.

     Шлях пролягав побіля крутого яру. Арні йшов второваною стежкою і знав її як свої шість лапок, як свої мандибули. Ось кущ ожини з великими соковитими ягідками та гарним зеленим листям. Трохи далі – розлогий дуб, під яким так небезпечно, коли жолуді падають додолу. Біля цього могутнього дерева можна зустріти дикого кабана, вовка, полохливого зайця. Неподалік від дуба, біля великої купи хмизу, знаходиться барліг ведмедя. Арні знає, що цей бурий звір із задоволенням ласує комахами, які облаштовують житла у трухлявих пнях.

   А ось і струнка береза – кінцевий маршрут Арні. По білокорому стовбуру неквапливо дістався гілля, на якому ласували соком попелиці. Він мав зібрати солодку падь і принести королеві.

    Але раптом величезна темна хмара закрила сонце. Стало похмуро і вогко. Здійнявся пронизливий вітер. Маленькі крапельки дощу переросли у зливу. Серед найменших мешканців лісу почався переполох. Звірі та комахи стали ховатися у постійні помешкання і тимчасові прихистки-шпаринки.  

     Арні відчув різкий біль. Одна градина, розміром з горошину, впала на лапку. Налякана мурашка відчула подих неминучої загибелі.

     Із шпаринки в березі визирнув комар і гостинно запросив до себе. Арні вагався, але укус комара, навіть якщо таке трапиться, здавався йому менш травматичним для хітинової оболонки, ніж крижані кулі-градинки. Страх змусив мураху прийняти пропозицію, і він швиденько забіг під теплу кору дерева.

    Комар Тоні виявився гостинним. Він і сам не раз потерпав від негоди і знав, що таке бути самотнім у скрутну хвилину.

     За годину злива вщухла. Арні мав повертатися до свого помешкання, але на шляху трапились перешкоди. Глибокі каламутні калюжі мурашці не подолати. Треба було зробити доволі великий гак через пагорби, схожі на горби верблюда, щоб дістатись домівки.

     На щастя, неподалік від берези, Арні побачив дивовижну річ. Це був розтрощений компас. Винахідлива мурашка вирішила скористатись невеличкою частинкою пластикового корпусу. Напруживши міцні лапки Арні підштовхнув свій човник до калюжі. Один стрибок – і він пливе, регулюючи напрямок руху соломинкою.

     Яким же щасливим був Арні, коли нарешті опинився у рідному мурашнику, де його чекали з нетерпінням.

    Додаткова інформація. Слова, які необхідно було вжити у творі виділені жирним шрифтом: стовбур, дерево, кущ, гілля, береза, листя, горб, яр, вітер, град, дощ, страх, біг, стрибок, укус, комар, пеньок, хмиз, вовк, заєць, ведмідь, барліг, мурашник, дуб, звір, переполох, біль, подих, маршрут, компас.

Почаївська лавра Сила враження, віри охопила й озброїла його. Перед ним — велична, залита передвечірнім сонцем святиня, до якої впродовж віків зі всіх куточків його рідної землі спливали люди, щоби бодай тут зачерпнути підсилення віри — єдиної опори жорстоко-нужденного селянського існування. Віра. Недоторкие слово. Над світом війна, над світом пожежа, а вони клячать* у поросі. Які сили піднімуть їх з того пороху й уведуть у цей святий храм? Дзвін. Велетенський дзвін. Від його громового рокоту затремтіли люди, дерева, земля. — Ну, люди! Уже час! Вставаймо! Серед глибокої тиші під звуки велетенського дзвону ті слова видаються закликом. Усі встають, назувають на ноги злиденне взуття й помалу йдуть. Усе ближче й ближче лавра. Усе ближче й ближче мета. Усе потужніше гуде великий дзвін, розтягаючи своє бамкання геть навколо, як далеко сягне людське око. (За У Самчуком) Поча́їв — місто на Тернопільщині. Маєста́тний — величний. Кля́чити — стояти навколішки. - Випишіть із тексту по 2 односкладні речення: а) з головним членом у формі присудка, б) з головним членом у формі підмета. Поміркуйте, чим виражені в них головні члени речення, визначте їх вид. З'ясуйте, яке значення мають односкладні речення в тексті. Який настрій вони створюють? Визначте структуру виділеного речення, назвіть у ньому односкладні частини. Називні речення — це односкладні речення, у яких головний член (у формі підмета) стверджує наявність предметів чи явищ у дійсності. Наприклад: Вечір. Прохолода… (М. Рильський) Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто з живих не забуде. (О. Довженко) Називні речення можуть бути непоширеними: І дощ, і сніг, і віхола, і вітер. (Л. Костенко) і поширеними: Шалені темпи. Час не наша власність. (Л. Костенко) Головний член називних речень може поширюватися означенням, вираженим прикметником або дієприкметником. Наприклад: Давня українська хата. (Л. Орел)

Объяснение: