Рушник-це полотно. вишиті рушники — обов'язковий атрибут весільної обрядовості , предмет народного побуту, неодмінна окраса селянського житла. прикрасою рушника є орнаменти,вишиті червоними та чорними нитками. дуже багато обрядів пов’язаних з ним. наприклад: на рушнику несли дитину до хрещення ,щоб життєвий шлях був такий же світлий та добрий ,як рушник. також на ньому підносять дорогим гостям хліб-сіль. рушник завжди є символом пошани.
Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові як пам'ять про дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті.
Рідна мати моя, ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Так писав про рушник видатний український поет Андрій Малишко.
На них приймали новонароджених, з рушниками проводжали людину в останню путь.
Кількість приготованих дівчиною рушників була ознакою її працелюбності. Якщо про дівчину казали, що вона «рушників не придбала», то йшлося про ледащицю, а якщо «скриня повна рушників», — це свідчило про хазяйновитість нареченої, її заможність, багатство.
Рушники — це віддзеркалення культурної пам'яті народу, в їхніх узорах збереглися прадавні магічні знаки-символи: «дерево-життя», жіночі зображення, символіка червоного кольору, що знайшли своєрідне подальше осмислення та оновлення в сучасності.