Україна багата на родючі поля, квітучі сади, привітні гори, теплі моря, різноманітні корисні копалини. Та я хочу розповісти про ліси, що оточують наші міста й села.
Найбільше в Україні мішаних лісів, де поряд ростуть білокорі берези, гіллясті дуби, стрункі сосни, таємничі ялини.
Берізки в наших лісах ростуть завжди компактно, не змішуючись з іншими деревами. Березняк наповнений сонячними променями, які пробігають по білим стовбурам дерев. Улітку там росте
густа зелена трава і безліч квітів.
Недалеко від берізок ростуть розлогі дуби. Вони не люблять тісноти. У їхній тіні завжди прохолодно.
Птахам і звірам тут затишно й безпечно. Дубовими жолудями люблять ласувати крикливі сойки і сильні дикі кабани.
Там, де сосни, завжди сухо. Під ногами росте густий мох. Стрункі дерева колишуть кронами так високо, що, здається, чіпляються за білі хмари.
У заростях ялини завжди напівморок. Землю вкриває м’який килим з потемнілої хвої. Трава і кущі не витримують конкуренції з ялинами і не ростуть у густій тіні цих дерев. Але в ялиннику живуть білки, які в пошуках шишок метушаться
серед гілок.
Сюди за поживою прилітають дятли, синиці, адже для них насіння і ялинових шишок – найкраща їжа.
Недалеко від ялин ростуть осики. Від найлегшого вітерця листя цих дерев мерехтить і переливається. Дерево немов тремтить від страху чи задоволення.
У наших мішаних лісах ростуть ще липи, клени, ліщина, терен та інші дерена й кущі. Тут безліч видів трав і квітів, а птаство навесні заливається співами. Прийде осінь – на лісове різнобарв’я не надивишся. Здається, що це неуважний художник-чарівник розлив свої фарби над лісом.
Тут яскраво-жовті, там – червоні, десь темно-зелені, а далі – золоті.
Ліси – це багатство України. Нам треба берегти їх, щоб вони радували своєю красою наступні покоління українців.
І чому так виходить, друзі мої, що найлегше посваритися саме з тим, кого найбільше любиш? Найпростіше образитися на того, хто тобі найближче, найдорожче. Легко слово сказати необдумане, здійснити вчинок необережний. Чужій людині все пробачиш, їй простити легше. Часом, через таку дрібницю з рідною людиною посваришся, що пізніше тільки дивуєшся. Може, до рідної людини ти ближче серцем обернений? І найменший дотик необережний, найболючіше ранить?
ответ:Багатство рідного краю (твір-опис)
Україна багата на родючі поля, квітучі сади, привітні гори, теплі моря, різноманітні корисні копалини. Та я хочу розповісти про ліси, що оточують наші міста й села.
Найбільше в Україні мішаних лісів, де поряд ростуть білокорі берези, гіллясті дуби, стрункі сосни, таємничі ялини.
Берізки в наших лісах ростуть завжди компактно, не змішуючись з іншими деревами. Березняк наповнений сонячними променями, які пробігають по білим стовбурам дерев. Улітку там росте
густа зелена трава і безліч квітів.
Недалеко від берізок ростуть розлогі дуби. Вони не люблять тісноти. У їхній тіні завжди прохолодно.
Птахам і звірам тут затишно й безпечно. Дубовими жолудями люблять ласувати крикливі сойки і сильні дикі кабани.
Там, де сосни, завжди сухо. Під ногами росте густий мох. Стрункі дерева колишуть кронами так високо, що, здається, чіпляються за білі хмари.
У заростях ялини завжди напівморок. Землю вкриває м’який килим з потемнілої хвої. Трава і кущі не витримують конкуренції з ялинами і не ростуть у густій тіні цих дерев. Але в ялиннику живуть білки, які в пошуках шишок метушаться
серед гілок.
Сюди за поживою прилітають дятли, синиці, адже для них насіння і ялинових шишок – найкраща їжа.
Недалеко від ялин ростуть осики. Від найлегшого вітерця листя цих дерев мерехтить і переливається. Дерево немов тремтить від страху чи задоволення.
У наших мішаних лісах ростуть ще липи, клени, ліщина, терен та інші дерена й кущі. Тут безліч видів трав і квітів, а птаство навесні заливається співами. Прийде осінь – на лісове різнобарв’я не надивишся. Здається, що це неуважний художник-чарівник розлив свої фарби над лісом.
Тут яскраво-жовті, там – червоні, десь темно-зелені, а далі – золоті.
Ліси – це багатство України. Нам треба берегти їх, щоб вони радували своєю красою наступні покоління українців.
І чому так виходить, друзі мої, що найлегше посваритися саме з тим, кого найбільше любиш? Найпростіше образитися на того, хто тобі найближче, найдорожче. Легко слово сказати необдумане, здійснити вчинок необережний. Чужій людині все пробачиш, їй простити легше. Часом, через таку дрібницю з рідною людиною посваришся, що пізніше тільки дивуєшся. Може, до рідної людини ти ближче серцем обернений? І найменший дотик необережний, найболючіше ранить?
найлегше, найбільше, найпростіше, найближче, найдорожче, ближче, найменший, найболючіше
за будовою розбери самостійно