с контрольной работой . 11 клас
Поглиблення і систематизація найважливіших відомостей із синтаксису, пунктуації і стилістики
2 варіант
1. Укажіть речення, де не вжито вставне слово (розділові знаки пропущено).
А Стара підсліпуватими очима розглядала своє давнє шитво і мабуть нічого не бачила окрім плямистого мережива.
Б Гадаю уже не чекав ніякої неприємної несподіванки.
В Читачу чи не здається тобі світ нудним часом?
Г Яка ж ти мальовнича яка різнобарвна і яка безсумнівно привітна…
2.Укажіть речення з поширеним звертанням (розділові знаки пропущено).
А Прощай моя люба людино навіки прощай.
Б Рідненькі до вас я точно повернусь верну…
В Подаруй мені щастя дорога!
Г Перший рівняйсь.
3.Укажіть речення, у якому наявні вставні слова, що виражають почуття (розділові знаки пропущено).
А Отже живемо ми в цьому будинку в цій квартирі і в нас на балконі завжди хтось живе.
Б На щастя краса не щезла з лиця нашої планети.
В Мабуть тому що душа наша приростає до рідної землі до рідного її куточка.
Г Учорашні школярі невміло прощаються можливо хтось комусь тисне руку і востаннє розходяться можливо розходяться на все життя.
4.Яке слово не є вставним?
А На жаль.
Б Можливо.
В Все-таки.
Г Вважаю.
5. Називним є речення
А Вечоріє.
Б Маленька хатинка біля річки.
В Радісні, усміхнені обличчя, веселі очі.
Г Мені дуже весело.
Д Дні прекрасні.
6. Односкладним неозначено-особовим є речення
А Умій сказати, умій і промовчати.
Б Для правди багато слів не треба.
В Краще послизнутись ногою, ніж язиком.
Г Посадили зелений сад навколо міста.
Д Не вислухана мова не варта нічого.
7. Складносурядним є речення
А Т.Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх
народними піснями.
Б Прислівник звик, незмінюваний в мові, ознаки різні виражать при слові.
В Відомо, що мова кожного народу – явище давнє.
Г Сонце, те невипуще джерело життя, огріває своїм блискучим промінням усю
землю.
Д Скоро уся долина і гори блищать вогнями, і разом з димом із землі здіймається
вгору і пісня.
8. Підрядна частина місця є в реченні
А Щасливий той, хто виріс на Дніпрі, перетинав його бистрінь глибоку.
Б Десь високо в небі, під самими зорями, що вже меркли і гасли, погуркував літак.
В Намалюй мені ніч, коли падають зорі.
Г Як радію за ту людину, що загублену радість знайшла.
Д Посеред ріки, де протікала бистрінь, зашипів, увігнувся і тріснув кількома
сліпучими промінцями ясний лід.
9. Установіть відповідність між реченням та їхнім типом
1 означено-особове
2 неозначено-особове
3 узагальнено-особове
4 безособове А Нема диму без вогню.
Б Слабка роса проти морозу.
В Посієш вітер – пожнеш бурю.
Г До мене приносять лампу і просять на
чай.
Д Уморився, поки хліба наївся.
10. Розставте розділові знаки в реченнях.
1. Обережні й лякливі сарни належали лісовій гущавині належали таємниці і я звідав таке відчуття наче ця заказана таємниця постала переді мною наяву тепер я можу приглянутися до неї пильніше. 2. Загадка це чарівний світ поетичної таємниці і в цьому світі мороз поєднаний з весною що виступає прекрасною руйначкою всіх мистецьких та господарських звершень
11. Позначте речення, що відповідає такій характеристиці: складне речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком:
А Демократія тим і добра, що при пій не держава руйнує людину, а людина будує державу і саму себе (Л. Костенко).
Б Пігмей б але а високим буть па зріст, порядним хоче виглядати злодій, завжди злочинець — на ділах добродій (Д. Павличко).
В Преславне українське слово звучить у серці у моїм, бо мова — хліб, а не полова: я чув її із уст батьків (Г. Позняк).
Г Шануймося, бо одна у пас усіх Україна й життя у кожного одне! (Б. Гірський).
Д Ніколи я не знав, як тяжко жить без солов’я, що в пісні аж тремтить тільцем своїм маленьким (М. Рильський).
Е Ягорове подвір’я порожнє, щітка в глині стирчить, ніким не торкана, і дуту хлопцеві опікає смуток якоїсь гіркої непоправної втрати (О. Гончар).
12. За поданими схемами складiть речення
А: «П!»
«П», – а.
«П? – а. – П».
13.Установіть відповідність
Члени реченя
1 підмет
2 присудок
3 означення
4 додаток Приклад (виділене слово)
А На березі робили опудало КУПАЛА й підпалювали
його.
Б Той, ХТО побачить цвіт папороті, стане щасливим і
мудрим.
В Я ГОТОВИЙ ВІДПОВІДАТИ за тебе як твій громадянин.
Г Будуть груди пекти ті залишені в полі гранати, те
покиддя ВІЙНИ на грузьких слідах череди.
Д Буду мріяти й жити НА КРИЛАХ надій.
2) Вірш належить до філософської лірики, бо основним мотивом поезії є роздуми ліричного героя над своєю нелегкою долею та сенсом життя.
3) Поет каже, що боротьба - це не тільки певний фізичний процес, але й те, що є зв'язком для багатьох людей, об'єднаних спільною ціллю, яка втілюється в їхньому прагненні відстоювати право на щастя. Тому моральний обов'язок кожного, розвиваючи свої найкращі риси, прагнути зробити щасливою свою долю й долю людей, що оточують тебе.
4) Для Шевченка немає нічого ріднішого, аніж його рідна ненька Україна, тому він так ласкаво про неї говорить: "На нашій славній Україні..."
5) Твір пронизаний болісними почуттями смутку, відчаю та розпачу, які відчували молоді хлопці, прощаючись з родиною, адже не знали, чи побачать їх ще хоч раз...
— Яке, мабуть, щось цікаве? — запитала вона.
— Я маю написати твір про те, ким я хочу стати.
— Це чудово. І ким же ти мрієш стати? — поцікавилася мама.
— Не знаю, мамо, я ще не вирішила, — знітилася я.
— Нічого, в тебе ще буде час визначитися із цим. А хочеш, я розповім тобі, як я мріяла стати лікарем?
— Авжеж, розкажи, будь ласка, залюбки послухаю, — зраділа я.
— Так от, коли я була років на п'ять меншою від тебе, я мріяла стати лікарем. Улітку я іноді тиждень-два гостювала у бабусі. Там жила моя двоюрідна сестра Валя і менший братик Іванко.
— Це та тітка Валя, що на Полтавщині живе?
— Так, саме вона. Разом із нею ми гралися "в лікарню". Виготовляли різні ліки, настойки — з трав, ягід, — і лікували ними ляльок, кошенят чи курчат. Дуже захоплювала нас ця гра.
— І що, ви справді давали ті ліки кошенятам та курчатам? — запитала я.
— Та ні, то ми так уявляли — малі зовсім були. А одного разу ми з Валею ви¬рішили зробити операцію. Вона була хворою, а я — лікарем-хірургом і мала вида¬лити їй апендикс. Звичайно, все було лише грою.
За лікарню нам правила така собі халабуда, яку ми побудували з гілок і вкри¬ли ряднами. Тут ми й відкрили хірургічне відділення. Валя оголила свій живіт, а я взяла старенький ніж, яким ми кришили траву для ліків, і вже прискіпливо поча¬ла вивчати її живіт, де ж має бути той апендикс? Саме цієї миті до нас зазирнула тітка Галя, Валина мама.
— Ой, лишенько! Що ж ви тут робите? — злякано вигукнула вона.
— У нас тут лікарня, — дружно відповіли ми.
— А ніж вам навіщо? — зжахнулася вона.
— Та ми операцію вирішили зробити, апендикс видалити, — пояснили ми.
— Я вам покажу операцію! Це ж треба таке вигадати!
- Але ж це не насправді, ми тільки гралися, — почали виправдовуватися ми. Та все ж таки нам дісталося на горіхи. Тепер, коли я вже доросла і сама стала
матір'ю, я зрозуміла, чого так перелякалася тітка Галя, побачивши тоді нас. А нам було невтямки, за що ж воно перепало, — закінчила свою розповідь мама.
Насамкінець я хочу сказати, що моя мама таки стала лікарем-хірургом і вже багатьом людям врятувала життя. Я ще не знаю, ким хочу стати, тож вирішила на¬писати твір про маму. її мрія здійснилася!