Сімнадцять портретів до виставки були готові. Стояли, зарамовані, засклені, обличчям до стіни. А з власним автопортретом суща біда. Ну, ніяк не лягав. Щоранку приходила в майстерню, щоб розпочати все насвіжо, а до вечора бачила, що «замучила» портрет іще більше.Випила міцної кави, впустила в кімнату гіркуватого, настояного на тополях повітря й увімкнула диск Діани Кралл. Мелодія налила майстерню лагідним передвечірнім світлом. Закортіло танцювати — і вона попливла по замацьканому лінолеуму, відкидаючи ногами рулони картону. Не відчувала ні тіла, ні запаху фарб, не чула ні скрипу дощок, ні домагання мобілки. Потім узяла пензель і, танцюючи біля мольберта, робила бездумні ритмічні мазки. У напівсутіні, у напівзабутті. Коли диск дійшов кінця, увімкнула світло. Різонула по очах не лампа, а картина. На неї з полотна дивилася інша, нова жінка. Жінка, якою їй хотілося бути все життя (За М. Дочинцем)14. Напишіть продовження новели М. Дочинця «Автопортрет» (3-4 речення). Використайте складне речення з різними видами зв'язку.
— Добрий день, Любов Богданівно. Ви мене викликали?
— Добрий день. Так Остапе Миколаєвичу, викликала, - відповіла жінка.
— Що ви хотіли мені повідомити?
— Діло в тім, що ваш син " з'їхав" у навчанні.
— Я розумію. Оцінки у щоденнику я бачив.
— А ще він зачіпляється до дівчат.
— Вибачте звичайно, але це перехідний період.
— Я все розумію, але щоб штовхати їх зі сходів – дуже некультурно!
— Гаразд я з ним поговорю. Вибачте я дуже поспішаю. Мені уже пора іти.
— Так, звичайно. Усе, що я хотіла я сказала. Допобачення.
— Допобачення.