Чи ставили ви собі коли-небудь питання: «Що таке шляхетність?». Напевно, відповісти трохи складно. Одразу чомусь в голові виникає так званий аристократичний образ. Це спрацьовують стереотипи. Якщо людина знатного роду, то вона – шляхетна. Але чи це справді так?
Я вважаю, що шляхетність – це прояв внутрішній. Такий собі стрижень. Стрижень, який дозволяє правильно пройти життєвий шлях. Шляхетність завжди йде з середини. Яка різниця, хто був твоїм дідом-прадідом, якщо душа гнила, сповнена злості, лицемірства. Правду кажуть: «Справжня шляхетність не має роду». Й жодне у світі суспільство не прийме людської ницості чи від короля, чи від селянина.
Людська шляхетність перевіряється діями і тільки діями. Та у яких вчинках вона виявляється? Перш за все це здатність до самопожертви. Так, людина повинна жертвувати, допомагати нужденним, навіть якщо це безкорисливо. Це робить її духовно вищою з-поміж інших. Шляхетна особистість ніколи не принизить іншого, особливо слабшого. Вона цілеспрямована, має почуття власної гідності, добра, чуйна, терпляча. Така людина не дає порожніх обіцянок, не звалить провину на іншого.
Тож, я гадаю, що таку позитивну якість, як шляхетність може мати кожен. І тільки добрими справами людина її в собі оживить.
Б) Цілували Євнраксії руку два герцоги, чотири архієпископи, дванадцять маркграфів, п’ятнадцять єпископів, баронів і клерків без ліку (П. Загребельний).
2. Складений присудок вжито в реченні:
B) Я вмію зневажати скрутне становище і нехтувати небезпеку (І. Микитенко).
3. Тире між підметом і присудком не ставиться в реченні:
B) Життя як вокзал. Хто приїжджає, хто від’їжджає (Л. Костенко).
4. Порівняльні звороти комами не виділяються в реченні:
B) Він був неначе сонний (О. Корнійчук).
5. Форму присудка при підметі вжито неправильно в реченні:
Б) Більшість сприйняли пропозицію схвально.
6. Окремо пишуться всі прикладки в рядку:
B) сердега/Ярема, гори/Карпати, птах/орел;
7. Відповідність між реченням вираження присудка в ньому.
1) простий дієслівний присудок: Б. Коли другії облизня піймали, то й ми остерігаємося (І. Котляревський)
2) дієслівний складений присудок: Г. Вони стараються не дума з краю… (М. Стельмах).
3) іменний складений присудок: А. Глас вопіющого в пустині, напевно, був чутніший, як у нас (Л. Костенко).
8. Відповідність між реченням і другорядним членом у ньому.
1) додаток: A. Ми готувалися переходити лінію фронту (О.Гончар)
2) означення: В. Український степ чарівний і величний (І. Цюпа)
3) обставина: Г. Унизу під городом жалюгідно животіє чорний люд (П. Загребельний)
У чому полягає шляхетність людини?
Чи ставили ви собі коли-небудь питання: «Що таке шляхетність?». Напевно, відповісти трохи складно. Одразу чомусь в голові виникає так званий аристократичний образ. Це спрацьовують стереотипи. Якщо людина знатного роду, то вона – шляхетна. Але чи це справді так?
Я вважаю, що шляхетність – це прояв внутрішній. Такий собі стрижень. Стрижень, який дозволяє правильно пройти життєвий шлях. Шляхетність завжди йде з середини. Яка різниця, хто був твоїм дідом-прадідом, якщо душа гнила, сповнена злості, лицемірства. Правду кажуть: «Справжня шляхетність не має роду». Й жодне у світі суспільство не прийме людської ницості чи від короля, чи від селянина.
Людська шляхетність перевіряється діями і тільки діями. Та у яких вчинках вона виявляється? Перш за все це здатність до самопожертви. Так, людина повинна жертвувати, допомагати нужденним, навіть якщо це безкорисливо. Це робить її духовно вищою з-поміж інших. Шляхетна особистість ніколи не принизить іншого, особливо слабшого. Вона цілеспрямована, має почуття власної гідності, добра, чуйна, терпляча. Така людина не дає порожніх обіцянок, не звалить провину на іншого.
Тож, я гадаю, що таку позитивну якість, як шляхетність може мати кожен. І тільки добрими справами людина її в собі оживить.
1. Складений підмет вжито в реченні:
Б) Цілували Євнраксії руку два герцоги, чотири архієпископи, дванадцять маркграфів, п’ятнадцять єпископів, баронів і клерків без ліку (П. Загребельний).
2. Складений присудок вжито в реченні:
B) Я вмію зневажати скрутне становище і нехтувати небезпеку (І. Микитенко).
3. Тире між підметом і присудком не ставиться в реченні:
B) Життя як вокзал. Хто приїжджає, хто від’їжджає (Л. Костенко).
4. Порівняльні звороти комами не виділяються в реченні:
B) Він був неначе сонний (О. Корнійчук).
5. Форму присудка при підметі вжито неправильно в реченні:
Б) Більшість сприйняли пропозицію схвально.
6. Окремо пишуться всі прикладки в рядку:
B) сердега/Ярема, гори/Карпати, птах/орел;
7. Відповідність між реченням вираження присудка в ньому.
1) простий дієслівний присудок: Б. Коли другії облизня піймали, то й ми остерігаємося (І. Котляревський)
2) дієслівний складений присудок: Г. Вони стараються не дума з краю… (М. Стельмах).
3) іменний складений присудок: А. Глас вопіющого в пустині, напевно, був чутніший, як у нас (Л. Костенко).
8. Відповідність між реченням і другорядним членом у ньому.
1) додаток: A. Ми готувалися переходити лінію фронту (О.Гончар)
2) означення: В. Український степ чарівний і величний (І. Цюпа)
3) обставина: Г. Унизу під городом жалюгідно животіє чорний люд (П. Загребельний)