Дивовижна історія життя, де були і пил сільських вулиць, і блискучі оперні зали Європи, і радість зустрічей, і гіркота втрати застигла в сяйві теплої бронзи на одній із старих вулиць півтисячолітнього міста Галичини все це – незабутній силует пам’ятника Соломії Крушельницької (1872 – 1952).
Адже місто, де юна співачка починала свій шлях у огортаючому муарі нот (перші свої професійні кроки майбутня примадонна починала в гімназичному хорі “Руська бесіда”, де в одинадцятирічному віці відбулося її дебют на великій сцені) не міг забути про свій золотий голос.
Потім всього за три роки (з 1891 по 1893) будуть закінчена з відзнакою консерваторія Галицького музичного товариства у Львові по класу оперний спів та фортепіано, головна партія в ораторії Генделя “Месія”, срібна медаль на публічному конкурсі, навчання в Мілані у блискучого педагога професора Фаусти Креспі, які стануть лише сходинками до вершини оперного Олімпу світу.
Усі люди різні. Кожен має свій індивідуальний набір рис, як позитивних, так і негативних. Не існує абсолютно поганих чи добрих людей. Усі мають світлу й темну сторони душі. Тож не можна сказати, що порядною є та людина, яка володіє лише позитивними рисами. Та й чи існує така людина взагалі? Порядною є та людина, яка прагне вдосконалитися, позбутися своїх вад.
Відтак, порядність не є синонімом моральної досконалості. Відповідь на питання, що таке порядність, криється у корені самого слова. Як на мене, порядність – це швидше моральна послідовність, відповідальність. У порядної людини за словами йде діло, причому одне з одним співвідноситься без коливань.
Порядна людина завжди дотримується своїх обіцянок, уникає образ і не завдає шкоди ближньому навмисно. Порядна людина силою свого духу все навколо впорядковує, надає лад своїм лише прикладом. ЇЇ внутрішня злагодженість та впорядкованість поширюється й на оточення.
Існує суперечливе питання, чи є порядність вродженою якістю людини, чи її можна виховати впродовж життя. На мою думку, порядність можна розвинути й навіть самотужки. Адже людина, по-перше, просто не може народитися підлою, це суперечить самому життю. А по-друге, усі люди змінюються.
Стати порядною людиною ніколи не пізно. Хтось приходить до цього лише після того, як сам пережив образу та непорядне ставлення до себе.успадковує цю рису, маючи з самого дитинства гідний приклад, не уявляючи собі інакшого життя.
Звичайно, краще, коли людина із самого дитинства усвідомить, що за словом має стояти діло. А взаємоповага та співчуття одне до одного – це запорука того, що порядних людей ставатиме все більше, а наше життя змінюватиметься на краще.
Дивовижна історія життя, де були і пил сільських вулиць, і блискучі оперні зали Європи, і радість зустрічей, і гіркота втрати застигла в сяйві теплої бронзи на одній із старих вулиць півтисячолітнього міста Галичини все це – незабутній силует пам’ятника Соломії Крушельницької (1872 – 1952).
Адже місто, де юна співачка починала свій шлях у огортаючому муарі нот (перші свої професійні кроки майбутня примадонна починала в гімназичному хорі “Руська бесіда”, де в одинадцятирічному віці відбулося її дебют на великій сцені) не міг забути про свій золотий голос.
Потім всього за три роки (з 1891 по 1893) будуть закінчена з відзнакою консерваторія Галицького музичного товариства у Львові по класу оперний спів та фортепіано, головна партія в ораторії Генделя “Месія”, срібна медаль на публічному конкурсі, навчання в Мілані у блискучого педагога професора Фаусти Креспі, які стануть лише сходинками до вершини оперного Олімпу світу.
Відтак, порядність не є синонімом моральної досконалості. Відповідь на питання, що таке порядність, криється у корені самого слова. Як на мене, порядність – це швидше моральна послідовність, відповідальність. У порядної людини за словами йде діло, причому одне з одним співвідноситься без коливань.
Порядна людина завжди дотримується своїх обіцянок, уникає образ і не завдає шкоди ближньому навмисно. Порядна людина силою свого духу все навколо впорядковує, надає лад своїм лише прикладом. ЇЇ внутрішня злагодженість та впорядкованість поширюється й на оточення.
Існує суперечливе питання, чи є порядність вродженою якістю людини, чи її можна виховати впродовж життя. На мою думку, порядність можна розвинути й навіть самотужки. Адже людина, по-перше, просто не може народитися підлою, це суперечить самому життю. А по-друге, усі люди змінюються.
Стати порядною людиною ніколи не пізно. Хтось приходить до цього лише після того, як сам пережив образу та непорядне ставлення до себе.успадковує цю рису, маючи з самого дитинства гідний приклад, не уявляючи собі інакшого життя.
Звичайно, краще, коли людина із самого дитинства усвідомить, що за словом має стояти діло. А взаємоповага та співчуття одне до одного – це запорука того, що порядних людей ставатиме все більше, а наше життя змінюватиметься на краще.