Самостійна робота. «Наймичка» «Пролог»
1. Караючи свою нещасливу долю, Ганна зверталася до:
а) широкого степу; б) Бога; в) туману; г) батьків.
2. Під час блукання у неділю вранці-рано героїня наспівувала:
а) «Ой степи широкії»; б) «Ой у полі могила»;
в) «Кукувала зозуленька»; г) Ой у полі вітер віє».
Розділ І
3. Трохим з Настею сумували через те, що:
а) були бідними; б) повсякчас втрачали здоров’я;
в) вимушені працювати на пана; г) не мали дітей.
Розділ ІІ
4. Дід виїхав до Городища, аби:
а) придбати необхідних ліків;
б) відвідати сина, який там служив у війську;
в) запросити до себе кумів; г) продати дещо з хатнього краму.
Розділ ІІІ
5. Чому старі вирішили прийняти до себе наймичку? Бо:
а) вважали себе за багатих; б) вже нездужали;
в) вона дуже сльозно просила;
г) їм важко було працювати на городі.
6. Після тривалих страждань Ганна відчула себе щасливою тоді, коли:
а) знаходилася поруч зі своєю дитиною;
б) мала можливість заробити на хліб;
в) підкинула власну дитину чужим людям;
г) батьки дозволили їй повернутися додому.
Розділ IV
7. Рід діяльності Марка:
а) ковальство; б) чумакування; в) мисливство; г) гончарство.
Розділ V
8. Під час весілля Марка, Ганна:
а) обробляла городину; б) співала і танцювала;
в) жебракувала у Городищі; г) пішла на прощу до Києва.
Розділ VII
9. Через те, що син наймички тривалий час не повертався, вона:
а) мусила розважати його дружину і дітей;
б) зверталася з молитвою до святого Миколая;
в) ходила до ворожки цікавитися долею улюбленця;
г) вирушила на його пошуки.
10. Якого подарунка віз Марко Ганні?
а) сукна дорого; б) шитий пояс; в) червоного шовку;
г) парчі золотої.
11. Повернувшись благополучно додому, герой:
а Богу; б) поцілував рідну землю;
в) заспівав веселої; г) подякував воликам.
12. Наприкінці твору наймичка:
а) зізналася Маркові, що вона його мати;
б) залишила хату сина і вирушила у мандри;
в) вирішила присвятити останні роки життя службі Богові;
г) втопилася з горя у річці.
Мої батьки — прихильники здорового життя. І коли ми виїжджаємо за місто, багато уваги приділяють фізичній активності. Батько з мамою бігають кроси вздовж річки, купаються до пізньої осені. Звісно, й мене намагаються привчити до цього. Я відмовлявся(-лася) купатися восени. Але коли почув(ла), що Даринка Лисенко, моя сусідка по квартирі, кутається з батьками в ополонці, я теж зацікавився(-лась). І ось у жовтні ми виїхали з батьками на беріг річки.
Погода була чудова: сонечко пригрівало, наче у серпні, тільки жовте листя нагадувало, яка зараз пора року.
Батьки мої дуже здивувалися, коли я почав(ла) розминатися без нагадування. Потім пробіг(ла) разом з ними деяку відстань. Найбільше здивувало їх моє бажання викупатися. Мама не на жарт сполохалась і сказала, що категорично забороняє мені навіть наближатися до води, запевняючи, що для купання у таку пору треба готуватися ще влітку. Але батько несподівано підтримав мене.
Що сказати? Вода мене обпалила. Був я в річці лічені хвилини, але наступного дня не міг(не могла) піднятися з ліжка, щоб піти до школи. Мене трусило, мабуть, від температури, з носу лило, з очей капали сльози. Звісно, почав(ла) кашляти.
Поки я одужував(ла), у мене був час, щоб все обміркувати. Одного мого бажання зрівнятися з Даринкою Лисенко замало. По-перше, мама має рацію: загартовування треба починати влітку.
По-друге, треба готувати своє тіло не тільки для холоду, але і для серйозних фізичних навантажень. Попри все моє бажання я не міг(не могла) пригадати, коли я востаннє робив ранкову зарядку. Я не любив(не любила) бігати на уроках з фізкультури.
По-третє, щоб досягти мети, треба чітко дотримуватися режиму, розпорядку дня. Не сидіти до пізнього вечора біля комп'ютера або телевізора, а вийти перед сном подихати свіжим повітрям, лягати спати в один той самий час. Тоді не треба буде мене будити вранці з такою наполегливістю, як мама. Даринка займається в секції боротьби — це у дівчат вважається дуже модним захопленням. А я дивлюсь спортивні змагання лише по телебаченню, сидячи у своєму улюбленому кріслі і поїдаючи цукерки.
Треба сказати, що я здолав(ла) свою застуду швидко. Я став(ла) іншою людиною. Я почав(ла) змінюватися. Я з повним правом можу назвати себе прибічником здорового життя.