Самостійна робота Перепиши речення, розстав розділові знаки, підкресли граматичні основи,накресли схеми, постав питання до підрядного речення, визнач його вид.

1. Втікач побачив місяць так раптово що аж здригнувся.2. Хоч він одужував та сили було ще замало.3.Душа летить в дитинство бо тепло тільки там. 4. Друг дорожчий як його втрачаємо. 5. Навкруги було темно так що не всякий міг знайти дорогу з лісу.6.Уже й не знаю що вам люди про мене розказали. 7. Місяць переплигує з хмари на хмару немов розважається. 8. Він іде в ліс як тільки тануть сніги. 9. Як тільки з`являвся перший промінь мури спалахували золотом.10.Хоч була рання весна але надворі вже гаряче. 11.В природі ніч існує для того щоб у тиші росло усяке зілля. 12.Я сідаю на горбик зігрітий щоб ключі журавлині зустріти.

Речення складне, зі сполучниковим підрядним зв'язком, складнопідрядне з кількома підрядними, з неоднорідною підрядністю, розповідне, неокличне.
Далі вам треба виділити межі простих речень у Вашому складному реченні. Для цього квадратними дужками покажіть перше просте речення [Весна охоче роз'ятрить вашу печаль]. Тепер ми робимо його розбір:
1 - речення умовно просте, двоскладне, поширине, повне, неускладнене, стверджувальне.
Далі виділяємо круглими дужками межі наступного простого речення (щоб молодими легіонами мчати, не обертаючись уперед повз вас туди). Робимо його синтаксичний розбір:
2 - речення умовно просте, односкладне, безособове, поширене, повне, ускладнене дієприслівниковим зворотом, стверджувальне.
Тепер виділяємо круглими дужками останнє просте речення (де ще залишились подекуди сніги). Робимо його синтаксичний розбір:
3 - речення умовно просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене, стверджувальне.
Також вам треба підкреслити головні і другорядні члени речення. Однією лінією ви підкреслюєте слова "весна", "сніги", двома - "роз'ятрить", "мчати", "залишились", хвилястою лінією - "охоче", "вашу", пунктиром - "печаль", штрих-пунктиром - "молодими легіонами", "не обертаючись уперед повз вас туди", "ще", "подекуди". 
Якщо знадобиться накреслити схему, то спочатку намалюєте квадратні дужки, потім поставите кому, намалюєте круглі дужки зі словом "щоб" усередині, а після цього - ще одну кому, круглі дужки зі словом "де". 

Справжня людина, за глибоким переконанням мого народу, — це людина добра і мудра, щира і сердечна, щедра і світла, яка вміє любити і співчувати, захистити і приголубити, поважати і порадити, людина з добрим серцем і світлою душею. Тому з раннього дитинства дітям прищеплюють любов до всього живого, розказують про добрих звірят і чарівних пташок, гарних метеликів і комашок, які роблять тільки добрі вчинки. І зайчик у народних казках не просто тваринка, а зайчик-побігайчик, і жабка-скрекотушка, та мишка-норушка. Дитина з радістю сприймає ці добрі і лагідні образи звірят і тягнеться до них з великою цікавістю. У дитини виникає природна потреба їх захистити, турбуватись про їхню безпеку. І не стане дитина кривдити такого красивого метелика, який пурхає над квітами, бо це ж не просто метелик, а чарівна казка, яка живе цікавим життям і відчуває теж саме, що й дитина: любується дивосвітом, слухає веселий спів пташок, летить у безмежне синє небо, щоб радіти і дивуватись світом. Дитина замислюється над тим, що бачить навколо себе, ловить кожне слово дорослих і вбирає своїм серденьком ту мораль, яку сповідують дорослі члени родини, батьки, старші брати та сестри. Там, де прищеплюють любов до всього живого, де нема насильства, дитина виростає захисником, доброю людиною, бо живе серед любові і ласки, серед краси і казки. Це дуже важливо, бо все починається з дитинства. Як каже народна мудрість: «Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер». Як же важливо сіяти у дитячих душах добрі звички, прищеплювати бажання робити добрі вчинки, щоб вони виросли добрими і мудрими, справжніми хорошими людьми.Тому й виховує народна педагогіка наших дітей на розумних і мудрих казках, на гарних прикладах, які прищеплюють дітям високу мораль, найкращі риси характеру, любов до своїх батьків, до всього живого, повагу до старших. Казка — це чудовий засіб родинного виховання. Вона не тільки навчає та виховує малих дітей, а й згуртовує, об’єднує сім’ю, створює домашній затишок і ту теплоту стосунків, яка просто незамінна у родині.