Самостійна робота. Розставити розділові знаки, в останньому реченні підкреслити всі члени речення та визначити частини мови. 1. Ні голубого неба ні димчатих лісів на горизонті ні картинних вітряків на сільскому вигоні нічого я не бачив. 2. Ріка біжить і з сонцем грається і відбиває небеса. 3. Ах як усього багато неба сонця веселої зелені. 4. Усе навколо дерева птахи люди сповнене весняної пружності і нестримної сили. 5. І гори і долини і поля і сади були залиті чистим прозорим білим світлом. 6. Усе іде але не все минає над берегами вічної ріки.

Літо проминуло якось непомітно. Ось і осінь. Дерева виграють червоними барвами, немов їх запалили, тож вони і горять. Мене так і тягне до парку, де в цей час не дуже багато людей. Там дідусь на лавочці гріється під по-осінньому ласкавими променями сонця, а там молода матуся гойдає дитинку, бавить її жовтим листям. Повітря прозоре і чисте, ще тепле, пахне яблуками та вологою землею. Жовтогаряче листя ласкаво шурхотить під ногами. Хлопчаки ганяють по асфальту невеликі темні, немов лаковані, каштани.

Зайду до парку, присяду на лавочці, не можу надивитися, наче раніше не бачив: кожне дерево палає, горобина обсипана червоними ягодами. Грона звисають, як виноград. Серед гілок лунають співи птахів. Повно зараз тут тих, хто любить поласувати червоною ягодою горобини чи погрітися під останніми теплими променями. Земля ще не протряхла після дощу. У чистоту п’янкого повітря просочується аромат листя.

Повертаюся додому пізно. Сонце сховалося за обрій. Земля враз потемніла й затихла. Парк залишився наодинці з тишею і осінню.

Майже в кожній сім'ї є своя бібліотека, бо книга завжди супроводжувала наше життя: навчала, розважала, відкривала нові світи. Довгий час книга була найціннішим подарунком. Мабуть, тому в бібліотеці моєї бабусі є багато книжок, які вона передасть у спадщину мені, щоб я знала, які були мої предки, чим вони цікавилися, що читали. Серед книг сімейної бібліотеки є декілька видань "Кобзаря" Тараса Григоровича Шевченка.
"Кобзареві" видання 1943 року належить особливе місце, бо це мій прадід привіз його з фронту. Він розповідав, що книгу цю читали на передових фронтів, черпали з неї силу й мужність наші бійці.
"Кобзар" — книга, яка завжди буде в кожній українській родині.