Самостійна робота Варіант II І рівень (по 1 б.) 1. Укажіть рядок, у якому всі слова утворено безафіксним А вигін, розпад, наклеп Б натхнення, вареничок, припаркова В двір, лісочок, придорожній Г прізвисько, дотепний, буревій
Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
абуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так-то..Але ніколи не потрібно мати сумніви,адже не просто так люди кажуть"Зроби добро,а сам отримаєш ще більше".
Одного разу, допомагаючи бабусі прибирати на горищі, я знайшов там старий глиняний глечик. Я почав уважно його роздивлятися. Глечик був дуже старий. Фарба, якою колись, вочевидь на глечику були намальовані гарні, яскраво-червоні маки вицвіла, а в деяких місцях й зовсім позлізала. Ручка глечика була відбита, від неї залишився лише слід на його боці. Його товсті боки, тепер вже були щербатими, й навіть саме днище його було надбите. Бабуся розповіла мені, що такі глечики раніше використовували для зберігання рідких продуктів харчування, які достатньо довго зберігали в ньому свою користь й смакові якості.
Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
абуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так-то..Але ніколи не потрібно мати сумніви,адже не просто так люди кажуть"Зроби добро,а сам отримаєш ще більше".
Одного разу, допомагаючи бабусі прибирати на горищі, я знайшов там старий глиняний глечик. Я почав уважно його роздивлятися. Глечик був дуже старий. Фарба, якою колись, вочевидь на глечику були намальовані гарні, яскраво-червоні маки вицвіла, а в деяких місцях й зовсім позлізала. Ручка глечика була відбита, від неї залишився лише слід на його боці. Його товсті боки, тепер вже були щербатими, й навіть саме днище його було надбите. Бабуся розповіла мені, що такі глечики раніше використовували для зберігання рідких продуктів харчування, які достатньо довго зберігали в ньому свою користь й смакові якості.