7.Народ, покинутий на злидні, повинен стратить риси рідні, безслідно стертися з землі. (виділене слово відсутнє)
8.Чимало людей, хоча б раз у житті, замислювалося на тим, чи варто вчитися? А й справді, кому це потрібно? Чому я маю цілими днями сидіти за уроками, вивчаючи теми, які мені не знадобляться в житті? Чому я маю слухати зауваження від вчителя, що я знову не виконав домашнє завдання? Мої думки швидко змінювалися, перш ніж я дав відповіді на ці складні філософські запитання.
Існує безліч прикладів, коли людина будучи майже генієм, відчувала себе нещасною та знедоленою, а є й такі, що ціле життя прожили неуком, проте стали успішними та отримували задоволення.
"Так що, вчитися не потрібно?"- спитаєте ви мене. Моя відповідь така: знання, які ти маєш, ніколи не зникнуть. І навіть якщо ти вважаєш, що це ніколи не знадобиться - ти помиляєшся. Якщо ж ти відчуваєш, що навчання для тебе є неосяжним, то не втрачайте сили та надії. Ви можете бути не дуже розумним, але матимете гарні риси характеру, які згодом до стати великою, успішною людиною!
Числівник – це частина мови, що означає кількість предметів (один, два) або їх порядок при лічбі (сьомий, десятий).
За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на два розряди: кількісні й порядкові.
Кількісними є числівники, що означають абстрактно – математичне число або кількість предметів і відповідають на питання скільки? : два, три, десять, тридцять чотири, п’ятеро, одна друга тощо.
Кількісні числівники поділяються на кілька груп: власне кількісні, кількісно-дробові, кількісно-збірні та неозначено кількісні.
Власне кількісні числівники називають точно окреслену кількість у цілих одиницях: п’ять гектарів, двадцять зошитів, двісті п’ятдесят днів.
Кількісно-збірні (або просто збірні) позначають певну кількість як неподільну, нечленовану сукупність предметів. До збірних належать числівники від двоє до двадцятеро і тридцятеро, а також обидва, обоє, обидві.
Збірні числівники обмежено сполучаються з іншими словами, зокрема вони вживаються з:
* множинними іменниками: четверо воріт, п’ятеро саней, двоє ножиць;
* іменниками чоловічого і спільного роду на позначення істот: троє друзів, тридцятеро козаків, двоє пасажирів, п’ятеро сиріт.
* іменниками середнього роду – назвами неістот: двоє дверей, четверо вікон;
* іменниками середнього роду – назвами малих за віком істот: четверо лошат, цуценят, качат.
Кількісно-дробові (чи просто дробові) числівники називають точно фіксовану кількість частин від цілою: три п’ятих, дві третіх. Кожен дробовий числівник складається із кількісного числівника (у чисельнику) і порядкового (у знаменнику). Дробові числівники можуть поєднуватися із власне кількісними, що позначають число цілих одиниць: одна ціла три п’ятих, шість цілих одна третя. До дробових зараховують також числівник півтора, півтори, півтораста.
Неозначено-кількісні числівники вказують на невизначену, нефіксовану кількість: багато (небагато), мало (немало), чимало, кілька, декілька, кількадесят, кільканадцять, кількасот, стільки, скільки.
Неозначені числівники мало, чимало, багато співзвучні із прислівниками, а числівники стільки, скільки – із займенниками. їх належність до тієї чи іншої частини мови визначається на основі контексту: Я багато читаю (прислівник); Багато прилетіло птахів (числівник).
Порядкові числівники означають порядок предметів під час підрахунку і відповідають на питання котрий? : восьмий, шістдесят сьомий, дві тисячі шостий.
Поєднуючись з іменниками, порядкові числівники узгоджуються з ними у роді, числі й відмінку.
Порядкові числівники
Порядкові числівники утворюються без суфіксів від основ відповідних кількісних числівників за до прикметникового закінчення -ий, -а, -е. Тільки порядкові числівники перший, -а, -е і другий, -а, -е мають інші основи, ніж відповідні їм кількісні числівники один, два.
Порядкові числівники від п’ятого по дев’яностий (за винятком числівника сороковий) утворюються від основ відповідних кількісних числівників через додавання прикметникового закінчення -ий, -а, -е.
Порядкові числівники, як і прикметники, пов’язуються з означальними іменниками і завжди узгоджуються з ними в роді, числі й відмінку.
Відмінюються порядкові числівники, як прикметники твердої групи, крім порядкового числівника третій, -я, -є, який відмінюється, як прикметник м’якої групи.
За твір не знаю, я писала свою думку)
Объяснение:
1.Г
2.В
3.А
4. В
5.Г
6.Ніякого. як-небудь, казна-де, ні з ким
7.Народ, покинутий на злидні, повинен стратить риси рідні, безслідно стертися з землі. (виділене слово відсутнє)
8.Чимало людей, хоча б раз у житті, замислювалося на тим, чи варто вчитися? А й справді, кому це потрібно? Чому я маю цілими днями сидіти за уроками, вивчаючи теми, які мені не знадобляться в житті? Чому я маю слухати зауваження від вчителя, що я знову не виконав домашнє завдання? Мої думки швидко змінювалися, перш ніж я дав відповіді на ці складні філософські запитання.
Існує безліч прикладів, коли людина будучи майже генієм, відчувала себе нещасною та знедоленою, а є й такі, що ціле життя прожили неуком, проте стали успішними та отримували задоволення.
"Так що, вчитися не потрібно?"- спитаєте ви мене. Моя відповідь така: знання, які ти маєш, ніколи не зникнуть. І навіть якщо ти вважаєш, що це ніколи не знадобиться - ти помиляєшся. Якщо ж ти відчуваєш, що навчання для тебе є неосяжним, то не втрачайте сили та надії. Ви можете бути не дуже розумним, але матимете гарні риси характеру, які згодом до стати великою, успішною людиною!
Числівник – це частина мови, що означає кількість предметів (один, два) або їх порядок при лічбі (сьомий, десятий).
За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на два розряди: кількісні й порядкові.
Кількісними є числівники, що означають абстрактно – математичне число або кількість предметів і відповідають на питання скільки? : два, три, десять, тридцять чотири, п’ятеро, одна друга тощо.
Кількісні числівники поділяються на кілька груп: власне кількісні, кількісно-дробові, кількісно-збірні та неозначено кількісні.
Власне кількісні числівники називають точно окреслену кількість у цілих одиницях: п’ять гектарів, двадцять зошитів, двісті п’ятдесят днів.
Кількісно-збірні (або просто збірні) позначають певну кількість як неподільну, нечленовану сукупність предметів. До збірних належать числівники від двоє до двадцятеро і тридцятеро, а також обидва, обоє, обидві.
Збірні числівники обмежено сполучаються з іншими словами, зокрема вони вживаються з:
* множинними іменниками: четверо воріт, п’ятеро саней, двоє ножиць;
* іменниками чоловічого і спільного роду на позначення істот: троє друзів, тридцятеро козаків, двоє пасажирів, п’ятеро сиріт.
* іменниками середнього роду – назвами неістот: двоє дверей, четверо вікон;
* іменниками середнього роду – назвами малих за віком істот: четверо лошат, цуценят, качат.
Кількісно-дробові (чи просто дробові) числівники називають точно фіксовану кількість частин від цілою: три п’ятих, дві третіх. Кожен дробовий числівник складається із кількісного числівника (у чисельнику) і порядкового (у знаменнику). Дробові числівники можуть поєднуватися із власне кількісними, що позначають число цілих одиниць: одна ціла три п’ятих, шість цілих одна третя. До дробових зараховують також числівник півтора, півтори, півтораста.
Неозначено-кількісні числівники вказують на невизначену, нефіксовану кількість: багато (небагато), мало (немало), чимало, кілька, декілька, кількадесят, кільканадцять, кількасот, стільки, скільки.
Неозначені числівники мало, чимало, багато співзвучні із прислівниками, а числівники стільки, скільки – із займенниками. їх належність до тієї чи іншої частини мови визначається на основі контексту: Я багато читаю (прислівник); Багато прилетіло птахів (числівник).
Порядкові числівники означають порядок предметів під час підрахунку і відповідають на питання котрий? : восьмий, шістдесят сьомий, дві тисячі шостий.
Поєднуючись з іменниками, порядкові числівники узгоджуються з ними у роді, числі й відмінку.
Порядкові числівники
Порядкові числівники утворюються без суфіксів від основ відповідних кількісних числівників за до прикметникового закінчення -ий, -а, -е. Тільки порядкові числівники перший, -а, -е і другий, -а, -е мають інші основи, ніж відповідні їм кількісні числівники один, два.
Порядкові числівники від п’ятого по дев’яностий (за винятком числівника сороковий) утворюються від основ відповідних кількісних числівників через додавання прикметникового закінчення -ий, -а, -е.
Порядкові числівники, як і прикметники, пов’язуються з означальними іменниками і завжди узгоджуються з ними в роді, числі й відмінку.
Відмінюються порядкові числівники, як прикметники твердої групи, крім порядкового числівника третій, -я, -є, який відмінюється, як прикметник м’якої групи.