Хотинська фортеця — середньовічна укріплена фортифікаційна споруда у Хотині (Чернівецька область, Україна), збудована на межі XIII–XVIII століть на місці руського городища (Х—ХІІІ). Ця твердиня на правому березі Дністра була однією з наймогутніших у тогочасній Східній Європі, важливим оборонним і торговельним пунктом.[1] У списку руських міст далеких і близьких (XIV) згадується як Хотѣнь на Днѣстрѣ. Після занепаду Руської держави та Руського Королівства, Хотинська фортеця перебувала в юрисдикції багатьох державних утворень — Королівства Польського, Молдовського князівства, Османської та Російської імперій. В цей період вона стає відомою й під іншомовними назвами: пол. Тwierdza Chocim, рум. Cetatea Hotin, тур. Hotin Kalesi, рос. Хотинская крепость. У ХІХ ст. твердиня втратила своє стратегічне значення, і 1856 її було скасовано як військовий об’єкт.[2] В 1960-тих комплекс споруд фортеці отримав статус пам'ятки архітектури (ох.№803).[3] 12 жовтня 2000 утворено державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця».[4] За підсумками всеукраїнської акції, Хотинську фортецю визнано однією з «семи чудес України».
Ця твердиня на правому березі Дністра була однією з наймогутніших у тогочасній Східній Європі, важливим оборонним і торговельним пунктом.[1]
У списку руських міст далеких і близьких (XIV) згадується як Хотѣнь на Днѣстрѣ.
Після занепаду Руської держави та Руського Королівства, Хотинська фортеця перебувала в юрисдикції багатьох державних утворень — Королівства Польського, Молдовського князівства, Османської та Російської імперій. В цей період вона стає відомою й під іншомовними назвами: пол. Тwierdza Chocim, рум. Cetatea Hotin, тур. Hotin Kalesi, рос. Хотинская крепость.
У ХІХ ст. твердиня втратила своє стратегічне значення, і 1856 її було скасовано як військовий об’єкт.[2]
В 1960-тих комплекс споруд фортеці отримав статус пам'ятки архітектури (ох.№803).[3]
12 жовтня 2000 утворено державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця».[4]
За підсумками всеукраїнської акції, Хотинську фортецю визнано однією з «семи чудес України».
Ольга Шевчук- Ольги Шевчук ,Ользі Шевчук.
Іван Ярошевський- Івана Ярошевського,Івану Ярошевському
Надія Борисова- Надії Борисової, Надії Борисової.
Олексій Жилін- Олексія Жиліна, Олексію Жиліну.
Микола Василенко- Миколи Василенка, Миколі Василенку.
Мирослава Мокренко- Мирослави Мокренко, Мирославі Мокренко.
Лариса Роменська- Лариси Роменської, Ларисі Роменській.
Петро Ворона- Петра Ворони, Петру Ворони.
Олександр Савчук- Олександра Савчука, Олександру Савчуку.
Павло Шашкевич- Павла Шашкевича, Павлу Шашкевичу.
Віра Нетудихата- Віри Нетудиханої, Вірі Нетудиханій.
Іван Нечуй-Левицький- Івана Нечуй- Левицького, Івану Нечуй- Левицькому.
Дмитро Панібудьласка.- Дмитра Пані будьласка, Дмитру Пані будьласка.