Відповідь:Світовим «бобровим» лідером вважається Канада. Там бобер дуже популярний, хоча й поступається кленовому листку, а його зображення можна знайти всюди — не лише на сувенірах, а й на грошах, гербах ба навіть над парламентом країни. Канадці бобрів люблять, оберігають і вважають одним із національних символів.
Колись і в Україні бобрів було, мабуть, не менше. Щоправда, у нас живуть бобри трохи інші — європейські. Сивої давнини вони заселяли великі й малі річки Полісся, де були повноправними господарями. Та чудове хутро звірів стало для них справжньою бідою. Його потрібно було багато, адже довжиною рукавів шуби та висотою бобрової шапки підкреслювали знатність боярського роду.
Уже тоді почали задумуватися про необхідність охорони бобрів — свідчать літописи.
Згубно вплинули на бобрів і подальші часи — непомірне осушування боліт, вирубка лісів поблизу річок, деякі інші форми діяльності людей, які не чекали милості від природи, а брали від неї все, що могли. Від зникнення цих тварин в Україні врятувало запровадження заборони полювання на них, організація бобрових заказників і заповідників у місцях найбільшого збереження колоній та широка реакліматизація виду в районах його прадавнього проживання, вважають учені.
Слова цієї пісні знали і знають у нашій родині. Бо кожна сім’я як колись, так і тепер, хотіла б бути саме такою — Богом благословенною.
Людське життя має бути щасливим, крихке сімейне щастя складається з багатьох чинників і стосунків.
Чому сьогодні часто з’являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного раніше не було.
В Україні не лише до батька, матері, діда, баби, а навіть до подружки, сусідки зверталися на «Ви». Любов, повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність, релігійність, у наших родинах виховували змалку. Бо, як сказано в Біблії: «Хто зневажає батька свого або матір, повинен умерти»…
Батько в родині був найстарший. Батько батьків. Його слово було законом для всього роду.
Батько — найрідніший, найдорожчий для тебе. У його образі втілюється людська відповідальність за твою появу на світ, на кожний твій крок, вчинок, за весь твій життєвий шлях — від народження до смерті. Коли батько помирав, нащадки оберігали його могилу, яка була святим місцем для сім’ї.
Мати — символ роду, родини, Берегиня сімейного вогнища. Коротке це слово — мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі.
Її життя — це терпіння, самопожертва, серце її б’є невичерпним джерелом безкорисної любові до своїх дітей. її мудрість поважали в сім’ї.
Пошана до матері, до бабусі, до сестри пропагувалися в сімейному вихованні. У хлопця поступово переростала в пошану до дівчини, до майбутньої дружини, матері дітей.
Мир у домі панував лише тоді, коли стосунки батьків і дітей були гармонійними, у побуті вони регулювалися звичаями, ритуалами, морально-етичними нормами.
Бути гідним батька — твоя честь. У народі кажуть: «Шануй батька й матір своїх!»
Відповідь:Світовим «бобровим» лідером вважається Канада. Там бобер дуже популярний, хоча й поступається кленовому листку, а його зображення можна знайти всюди — не лише на сувенірах, а й на грошах, гербах ба навіть над парламентом країни. Канадці бобрів люблять, оберігають і вважають одним із національних символів.
Колись і в Україні бобрів було, мабуть, не менше. Щоправда, у нас живуть бобри трохи інші — європейські. Сивої давнини вони заселяли великі й малі річки Полісся, де були повноправними господарями. Та чудове хутро звірів стало для них справжньою бідою. Його потрібно було багато, адже довжиною рукавів шуби та висотою бобрової шапки підкреслювали знатність боярського роду.
Уже тоді почали задумуватися про необхідність охорони бобрів — свідчать літописи.
Згубно вплинули на бобрів і подальші часи — непомірне осушування боліт, вирубка лісів поблизу річок, деякі інші форми діяльності людей, які не чекали милості від природи, а брали від неї все, що могли. Від зникнення цих тварин в Україні врятувало запровадження заборони полювання на них, організація бобрових заказників і заповідників у місцях найбільшого збереження колоній та широка реакліматизація виду в районах його прадавнього проживання, вважають учені.
Де згода в сімействі
Де мир, а не війна,
Щасливі ті люди,
блаженна сторона,
Їх Бог благословляє…
Слова цієї пісні знали і знають у нашій родині. Бо кожна сім’я як колись, так і тепер, хотіла б бути саме такою — Богом благословенною.
Людське життя має бути щасливим, крихке сімейне щастя складається з багатьох чинників і стосунків.
Чому сьогодні часто з’являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного раніше не було.
В Україні не лише до батька, матері, діда, баби, а навіть до подружки, сусідки зверталися на «Ви». Любов, повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність, релігійність, у наших родинах виховували змалку. Бо, як сказано в Біблії: «Хто зневажає батька свого або матір, повинен умерти»…
Батько в родині був найстарший. Батько батьків. Його слово було законом для всього роду.
Батько — найрідніший, найдорожчий для тебе. У його образі втілюється людська відповідальність за твою появу на світ, на кожний твій крок, вчинок, за весь твій життєвий шлях — від народження до смерті. Коли батько помирав, нащадки оберігали його могилу, яка була святим місцем для сім’ї.
Мати — символ роду, родини, Берегиня сімейного вогнища. Коротке це слово — мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі.
Її життя — це терпіння, самопожертва, серце її б’є невичерпним джерелом безкорисної любові до своїх дітей. її мудрість поважали в сім’ї.
Пошана до матері, до бабусі, до сестри пропагувалися в сімейному вихованні. У хлопця поступово переростала в пошану до дівчини, до майбутньої дружини, матері дітей.
Мир у домі панував лише тоді, коли стосунки батьків і дітей були гармонійними, у побуті вони регулювалися звичаями, ритуалами, морально-етичними нормами.
Бути гідним батька — твоя честь. У народі кажуть: «Шануй батька й матір своїх!»
Може це підійде?