Одного разу я йіздила на екскурсію до Замка Любарта ( я - іменник , йіздила- дієслово , на екскурсію- додаток Замок Любарта - або додаток або обставина) Нам екскурсовод розказував про історію і, звичайно, походження назви цього замка.( екскурсовод - іменник , розкащував- дієслово, про історію - додаток , звичайно- вставне слово) Пізніше ми довго ходили і дивилися на цікавинки. ( ми - іменник , довго- обставина, ходили і дивилися це дієслово цікавинки - додоток) Ми вже біля виходу, отдже, скоро, на жаль,будемо йіхати назад.( ми - іменник, біля виходу, назад - обставина, , отдже , на жаль - вставне слово, йіхати - дієслово) Мені дуже сподобалась ця пойіздка ( Мені - іменник , дуже - здається обставина але можеш не писати , далі не знаю ). ( До як змогла , вибач за помилки в словах , хороших оцінок)
Насправді складно осмислювати такі абстрактні поняття як любов, чесність, відданість, патріотизм. Бо незважаючи на те, що кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити чи помацати. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.
Патріотизм у найзагальнішому розуміння – це любов до Батьківщини. Для кожної людини в світі її рідний край – найдорожчий та наймиліший серцю. Це той клаптик землі, що привітав її з життям, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. Такі почуття зрозумілі, вони природні. Далі вони поширюються на цілу країну, в якій людина живе, на людей, що говорять однією мовою та створюють спільну культуру. Бо це все робить людей близькими одна до одної, об’єднує.
Насправді складно осмислювати такі абстрактні поняття як любов, чесність, відданість, патріотизм. Бо незважаючи на те, що кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити чи помацати. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.
Патріотизм у найзагальнішому розуміння – це любов до Батьківщини. Для кожної людини в світі її рідний край – найдорожчий та наймиліший серцю. Це той клаптик землі, що привітав її з життям, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. Такі почуття зрозумілі, вони природні. Далі вони поширюються на цілу країну, в якій людина живе, на людей, що говорять однією мовою та створюють спільну культуру. Бо це все робить людей близькими одна до одної, об’єднує.