Я вважав і вважаю, що людей обманювати не можна. Обманювати дуже негарно. Давай поміркуємо, чому. По-перше, тому, хто обманює, не вірять люди. По-друге, той, хто обманює, не може вимагати від інших правдивості.
Що обманювати негарно, відомо всім. А якщо ти не хочеш казати правду, коли тебе про неї запитують?.. Наприклад, щоб не хвилювати старших якими-небудь неприємними новинами. Отримав у школі погану оцінку, але батьки сьогодні були дуже зайняті та не поцікавилися успіхами у школі. А ти також нічого не сказав. Але ж не збрехав, не сказав, що оцінка відмінна. Поки згадають, можна й оцінку виправити... Ось що розповів мені один товариш. Під час зимових канікул він гостював у селищі у бабусі. Потоваришував з однолітками — сусідськими хлопчаками. Разом у сніжки грали, з гірки каталися. Неподалік від селища знаходиться великий ставок. Хлопцям суворо було заборонено виходити на лід. Це небезпечно. Але Олег, найвідчайдушніший з місцевих, весь час за усю компанію на лід, і одного разу вони все-таки пішли. Лід був ще слабенький, у деяких місцях прогинався. Ходили аж до темряви, каталися, веселилися. Прийшов Сашко (так звуть мого товариша) додому. Черевики, штани мокрющі. Бабуся вже хвилювалася. «Де це ви були? — запитує. — Я й на вулицю виходила, на гірці нікого не було». Сашко відповів щось нерозбірливе. Так і почалися небезпечні прогулянки. Але за декілька днів бабуся почала про все здогадуватися та відверто запитала, чи не ходять бува хлопці на ставок. Сашко хотів якось викрутитися, але стало соромно. Бачить, що бабуся дуже вже схвильована. І він в усьому зізнався. Як не вмовляв Сашко бабусю нікому не розповідати, нічого з того не вийшло. Дізналися інші батьки. З хлопцями суворо поговорили, пояснили, що їхні прогулянки були дуже небезпечні. «Гей, та, зраднику, знатися з тобою не хочу!» — заявив Сашкові Олег. Сашкові стало дуже прикро. Але два дні потому неподалік від берега провалився під лід рибалка. І хоча це був молодий і дужий чоловік, його ледве врятували. Добре, що поблизу були люди. Я сказав своєму товаришу, щоб він не засмучувався і не вважав себе за зрадника. Тим паче, що Сашко ще спочатку сказав Олегові про небезпеку, але той тільки засміявся у відповідь. Так, не можна виказувати друзів. Але якщо вони, помиляючись або не розуміючи всього, чинять щось небезпечне, погане? Можливо, Сашкова чесність врятувала когось від лиха.
кожна людина наділена як позитивними, так і негативними якостями. однією із позитивних людських чеснот є чемність. але що таке чемність? і чи всі однаково її розуміють? я вважаю, що однозначної відповіді на це питання немає. адже скільки людей, стільки й думок. особисто для мене чемність – певна форма взаємовідносин між людьми, доброзичливість. це справді позитивна риса, яка вчить нас із повагою ставитись до оточуючих, розуміти людей. чемна людина повинна мати високі моральні цінності, вміти гарно спілкуватися. а для сучасного світу та людина – рідкість. ми вже почали звикати до того, що стали сірими тінями, схожими один на одного. через це в нас поступово зникає індивідуальність. правду кажуть, правила поведінки вигадали, не для того, щоб ускладнити людям існування. та, на жаль, сьогодні все частіше можна побачити прояви нечемності. образити товариша, полаятись із сусідом, нагрубіянити в громадському транспорті – все це прояви слабкості. так-так, саме слабкості. і виказуємо ми це тільки тоді, коли не поважаємо один одного. в такому випадку варто пам’ятати слова: «як ти ставишся до людей, так і вони будуть ставитись і до тебе».
Що обманювати негарно, відомо всім. А якщо ти не хочеш казати правду, коли тебе про неї запитують?.. Наприклад, щоб не хвилювати старших якими-небудь неприємними новинами. Отримав у школі погану оцінку, але батьки сьогодні були дуже зайняті та не поцікавилися успіхами у школі. А ти також нічого не сказав. Але ж не збрехав, не сказав, що оцінка відмінна. Поки згадають, можна й оцінку виправити... Ось що розповів мені один товариш.
Під час зимових канікул він гостював у селищі у бабусі. Потоваришував з однолітками — сусідськими хлопчаками. Разом у сніжки грали, з гірки каталися. Неподалік від селища знаходиться великий ставок. Хлопцям суворо було заборонено виходити на лід. Це небезпечно. Але Олег, найвідчайдушніший з місцевих, весь час за усю компанію на лід, і одного разу вони все-таки пішли. Лід був ще слабенький, у деяких місцях прогинався. Ходили аж до темряви, каталися, веселилися.
Прийшов Сашко (так звуть мого товариша) додому. Черевики, штани мокрющі. Бабуся вже хвилювалася. «Де це ви були? — запитує. — Я й на вулицю виходила, на гірці нікого не було». Сашко відповів щось нерозбірливе. Так і почалися небезпечні прогулянки. Але за декілька днів бабуся почала про все здогадуватися та відверто запитала, чи не ходять бува хлопці на ставок. Сашко хотів якось викрутитися, але стало соромно. Бачить, що бабуся дуже вже схвильована. І він в усьому зізнався.
Як не вмовляв Сашко бабусю нікому не розповідати, нічого з того не вийшло. Дізналися інші батьки. З хлопцями суворо поговорили, пояснили, що їхні прогулянки були дуже небезпечні. «Гей, та, зраднику, знатися з тобою не хочу!» — заявив Сашкові Олег. Сашкові стало дуже прикро. Але два дні потому неподалік від берега провалився під лід рибалка. І хоча це був молодий і дужий чоловік, його ледве врятували. Добре, що поблизу були люди.
Я сказав своєму товаришу, щоб він не засмучувався і не вважав себе за зрадника. Тим паче, що Сашко ще спочатку сказав Олегові про небезпеку, але той тільки засміявся у відповідь. Так, не можна виказувати друзів. Але якщо вони, помиляючись або не розуміючи всього, чинять щось небезпечне, погане? Можливо, Сашкова чесність врятувала когось від лиха.
кожна людина наділена як позитивними, так і негативними якостями. однією із позитивних людських чеснот є чемність. але що таке чемність? і чи всі однаково її розуміють? я вважаю, що однозначної відповіді на це питання немає. адже скільки людей, стільки й думок. особисто для мене чемність – певна форма взаємовідносин між людьми, доброзичливість. це справді позитивна риса, яка вчить нас із повагою ставитись до оточуючих, розуміти людей. чемна людина повинна мати високі моральні цінності, вміти гарно спілкуватися. а для сучасного світу та людина – рідкість. ми вже почали звикати до того, що стали сірими тінями, схожими один на одного. через це в нас поступово зникає індивідуальність. правду кажуть, правила поведінки вигадали, не для того, щоб ускладнити людям існування. та, на жаль, сьогодні все частіше можна побачити прояви нечемності. образити товариша, полаятись із сусідом, нагрубіянити в громадському транспорті – все це прояви слабкості. так-так, саме слабкості. і виказуємо ми це тільки тоді, коли не поважаємо один одного. в такому випадку варто пам’ятати слова: «як ти ставишся до людей, так і вони будуть ставитись і до тебе».