Одного разу я стала свідком як безжальний дядько викрчував калину та ще 2 деревця.Я підійшла до нього і запитала вам не жаль рубати ці деревця. Він швидко відрізав мою відповідь і грубим голосом сказав Ні. Я похнюпилася ла ,а якщо б ви були на місці цієї калини. Чоловік підняв голову і сказав і правда можливо не треба було слухати свого начальника не треба було рубати це деревце.Він витягнув дерева і почав знову садити але це було марно дерева він просто безжально зрубав а не витгнув з корінням. Тоді я промовила "Земля не вибачає бадужості"
Повітря, настояне на ароматах горобини й мокрого листя, приємно дурманить голову. Біліє розквітла гречка, де-не-де підсинена волошками. Безмежний степ укритий снігом спав. Коровай – обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов’янських народів. Колос, викупаний сонцем, вклоняється мені. Через вікно в очі зазирнув клапоть неба, присипаний срібним теплом. Холодний дощ, перемішаний з мокрим снігом, заступив ясні обрії.
Він швидко відрізав мою відповідь і грубим голосом сказав Ні.
Я похнюпилася ла ,а якщо б ви були на місці цієї калини.
Чоловік підняв голову і сказав і правда можливо не треба було слухати свого начальника не треба було рубати це деревце.Він витягнув дерева і почав знову садити але це було марно дерева він просто безжально зрубав а не витгнув з корінням. Тоді я промовила "Земля не вибачає бадужості"