Сдача завтра! ОЧЕНЬ Позначити речення з однорідними означеннями.
а) Учора в дощ зайшов до мене Блок, блідий
от смутку, тихий од думок, близький до
сліз (Л. Костенко).
б) Острів схожий на гігантський старезний
вітрильник (М. Слабошницький).
в) Падав тихий лапатий сніг (О. Чорногуз). г) Його роги нагадували осінній
низькорослий кущ (Є. Гуцало).
2. Позначити речення, у якому є поширене звертання (розділові знаки пропущено).
а) Яка ти розкішна земле весело засіяв тебе
хлібом (М. Коцюбинскьий).
б) Ластівочко звідкіля ти прилетіла? (А.
Камінчук).
в) О слово рідне орле скутий (Олександр
Олесь).
г) Мамо зваріть супу! (Остап Вишня)
3. Позначити речення, у якому є вставне словосполучення (розділові знаки пропущено).
а) Якщо козаки бачили в морі турецьку
галеру, їхні чайки миттю шикувалися у
формі півмісяця (М. Слабошпицький).
б) Кажуть сніг на полі — хліб у коморі
(Народне прислів’я).
в) Даруйте на слові мені важко вас
зрозуміти (Панас Мирний).

г) Вирішили ми з паном, або виріше пан зі
мною, впіймала того клятого сома!
(Остап Вишня)

ответ:

є на світі великі кораблі і маленькі кораблики. великі кораблі добре знайомі з морем і розуміють його закони. а маленькі кораблики знають далеко не все, що пов'язано з морем. і іноді допускають помилки. казка про кораблик-це казка, яка навчить головному: треба завжди думати про свою безпеку. потрібно вміти міркувати про те, що є зараз і що може бути потім

жив-був маленький кораблик. він був красивим і сміливим. не було дня, щоб кораблик не плавав. за ним часто спостерігала бірюзова хвиля. а він спостерігав за нею.

хвиля приходила щоранку. іноді вона була спокійна, а іноді бешкетувала: піднімалася високо-високо, а потім з шумом кидалася на розпечений піщаний берег. незабаром хвиля йшла і поверталася знову.

коли дивацтва бірюзової хвилі закінчувалися, кораблик спокійно плавав.

одного разу з маленьким корабликом вирішив пограти безтурботний вітер. у той день вітру було нудно, він ніяк не міг знайти того, хто потішить його. вітер весело підганяв кораблик, і той все далі і далі відпливав від берега. кораблик весело сміявся.

але незабаром вітрі набридло грати з маленьким корабликом, і він вирішив розбудити сіру хмаринку. хмаринка не була готова до гри. вона виглядала злою і насупленою. і все навколо раптом стало темним і похмурим.

маленькому кораблику стало страшно. навіщо він так далеко відплив від берега? і в якій стороні його будинок?

затужив маленький кораблик. хто йому у відкритому морі? кругом вода і нічого більше. навіть чайки кудись зникли.

але або йому це здалося? його підхопила якась потужна хвиля і направила в бік берега. і тут кораблик впізнав її. це була та сама бірюзова хвиля, яку він знав з самого дитинства. вона направляла його до дому.

— ура! – закричав маленький кораблик.

він відразу відчув себе впевненіше.

— повний вперед! – командував кораблик сам собі.

коли він прибув до рідного берега, хвиля сказала йому:

— з чужими і незнайомими ходити у відкрите море небезпечно!

добре, що все закінчилося добре!

у житті будь обережний, дружок!

добраніч!

Ми не можемо побачити час, але саме за до його ми вимірюємо наше життя. Виходить, що час існує, хоч його не можна взяти руками, стиснути або розтягнути за власним бажанням.

Іноді нам здається, що час іде так повільно! Наприклад, коли чекаєш кінця уроку. А веселий день, повний розваг, скінчується так швидко! Важко повірити, що години та хвилини завжди однакові.

Вважається також, що ми не можемо керувати часом. Наприклад, я не можу повернутися в учорашній день та відповісти на минулому уроці краще, ніж я відповів тоді. Або помандрувати у середньовічну Англію та поспілкуватися там з лицарями. Та епоха уже минула, її не можна повернути.

Але все одно я можу володіти часом, хоча б частково. Можна запланувати свої справи, зробити графік та встигнути все, що потрібно. Тоді час буде проведений корисно: у навчанні, спорті, читанні книжок тощо. А можна згаяти його на якісь непотрібні заняття. Люди часто бідкаються, що їм не вистачає часу, а самі витрачають його на плітки, пусті розваги. Хтось дивиться по телевізору все підряд, а хтось кожного дня з головою поринає в компютерні ігри.

Всі люди відчувають цінність хвилин та секунд коли, наприклад, чекають "Швидку до ", викликану до хворого. Або коли на місце пожежі спішать працівники МНС. Людина також цінить час, коли запізнюється на потяг, не встигає щось зробити. Іноді не вистачає якоїсь найменшої хвилини! От якби забрати цю хвилину в того, хто її змарнував та передати тому, кому вона потрібна! Але, на жаль, так не буває.

Всі ми маємо памятати про цінність часу! Адже він нам даний один раз для нашого життя, й іншого не буде. Тому час треба берегти та витрачати тільки на те, що має сенс.