СДЕЛАЙТЕ ПЕРЕСКАЗ НА УКРАИНСКОМ /
Не боги знаходили і добували глину, тим більше не вони ліпили і випалювали горщики. Загальні гончарні форми брали початок ще з часів Київської Русі і навіть раніше. Проте кожний тип гончарних виробів мав свої особливості, зумовлені і місцевими традиціями, і сортом глини, і майстерністю гончара.
Тільки спеціалісти могли розібратися у сортах глини. Скажімо, полтавські гончарі розрізняли «піскувату» — піщанисту вогнетривку глину, «сипець» — сильно піщанисту глину, «жорстку» — велико-зернисту глину, «наглинок» — жовтувато-зелену глейку глину.
Гончарі використовували глину в ч истому вигляді, а також у різноманітних сумішах. Її привозили з «глинища» і зберігали на подвір’ї. Чим довше вона там лежала, тим краще. За необхідності її заносили у майстерню і заливали водою. Замішану, як тісто, глину били веслами, колотили дерев’яними молотками — «довбиями», «стругали спеціальними «стругами», зробленими з уламків коліс, або різали дротом. Після цього глину розкачували у різної довжини ковбаски.
Від них гончар відщипував шматочки і обробляв спочатку на ручному, а пізніше на важкому ножному гончарному крузі. Після обробки вироби сушили на подвір’ї або в домашній печі. Остання операція — випалення. Його здійснювали у гончарній печі. Вироби у піч ставили рядами, між якими були переділки. Необхідно було стежити за температурою. Випалення часто тривало близько доби і поділялося на три етапи: випалення на слабкому, середньому та сильному вогні. Вистигали вироби під нічним склепінням.
Чимало виробів покривалися поливою, яку одержували з піску та окису свинцю. А для розпису використовували фарбу, яку наливали у коров’ячий ріжок, у вузький кінець якого було вставлено перо.
Объяснение:
Трипільська культура, хресний хід, Ярославів Вал, конгрес Української інтелігенції, Карельська Автономна республіка, кабінет міністрів України, Західна Європа, Гельсінська спілка, Великий піст, станція метро Майдан Незалежності, Ужгородський державний університет, кабмін України, Міністерство закордонних справ Росії, Київміськрада, автомобіль таврія, Колорадський жук, Наукове товариство імені Т.Г. Шевченка, Національний музей літератури України, Міжнародний день солідарності журналістів, Християнська доба, Правобережна Україна, Стародавня Греція, республіка Молдова, Наддніпрянський райсуд Черкас, вулиця Генерала Потапова, місто Жовті води, Благодать Божа, Мис капітана Джеральда, Одеський військовий округ, програма демократичної партії України, третій Міжнародний з’їзд україністів, хребет Ясна Поляна, свята Варвара, Маршал авіації, стара фортеця, мтрашний суд, острів Земля принца Карла, Малишківські епітети.
"Як я уявляю своє майбутнє"
Майбутнє ... Невідомо, непередбачувано і вивчено ще не було ... Що від нього можна очікувати? До чого потрібно себе готувати? Невідомо. Але бажань багато, можливих варіантів розвитку подій мільйон, тому готувати себе потрібно до всього, навіть до самого несподіваного. І все ж я часто думаю про своє можливе майбутнє, планую його, навіть подумки проживаю. Тому я хочу поділитися з вами моїм баченням і власними планами вже не в зовсім недалекому майбутньому.
І перше, що спадає мені на думку, - це мій випуск зі школи. Як я його чекаю! Вже уявляю себе в неперевершеному синій сукні, в красивих туфлях і з прекрасною зачіскою, а головне - мене завжди супроводжує галантний кавалер. Випускний повинен бути просто незабутнім, я не хочу розчаровуватися в своїх мріях. І далі ще цікавіше, кажуть, що після випуску зі школи починається справжнє життя, адже ті, хто недавно сиділи за партами, одним махом стануть студентами. Ох, це студентське життя! Розваги до ранку, пісні під під'їздом або життя в общаге ... Романтика! І забувати про навчання я теж не збираюся. Я мрію стати справжнім професіоналом у своїй справі, а саме в сфері журналістики. Мене давно приваблює ця спеціальність: робота креативна, цікава, неординарна, з нею не засидишся в офісі, не станеш нікому не цікавим клерком в сірому костюмі. Бути журналістом - це зустрічі з різноплановими людьми, вміння якісно інформувати суспільство, розвивати себе і над собою ж працювати. Я думаю, що у мене все вийде, і цю мрію я втілю в реальність. Після університету повинна початися вже доросле життя, повністю незалежного і самостійного людини, який буде готовий приймати зважені, правильні рішення. Звичайно, я, як кожна дівчина, хочу, щоб в моєму майбутньому з'явилася щаслива сім'я, яка стане головною підтримкою і джерелом натхнення для подальшого успішного розвитку подій. Я вірю в те, що я буду працювати за обраною мною спеціальності, а головне те, що я буду в неї закохана, і робота не буде для мене ні фізичним, ні моральним тягарем.
Отже, я сподіваюся, що моє майбутнє буде саме таким. Я розумію, що всього в житті треба домагатися самостійно, тому знаю, що майбутнє залежить тільки від мене і моїх старань. Але я дякую долі за те, що поруч зі мною виявилися саме ті люди, які вже зараз до , підтримають і підкажуть. Саме завдяки їм я вірю в своє майбутнє і в свої можливості, а це головне.