Сенс життя Фрола Кулаківського​

- Доброго ранку, Анно! Чи можеш ти сформулювати мені справжню ціннісь спілкування?
-Привіт! А чи має це сенс? Як би то ми контакнували зараз, аби не мова?
-Ось тут ти не зовсім маєш рацію! А як же мова жестів? Чи ти забула про інші засоби спілкування?
-Ох, а дійсно! Я й думати забула про це.
- А дарма! Мова - це, звісно, важливо, але то не єдиний засіб спілкування.
-Авжеж. Але яким би засобом спілкування ми не користувалися, спілкування - це дуже важливо, адже так?
-Звісно! А знаєш чому?
-Мабуть, ми маємо взаємодіяти один з одним, ділитися своїми думками через спілкування?
-Так, то вірно!
-Тепер то мені зрозуміло.
- Що саме?
- Зрозуміло те, що справжня цінність спілкування - невичерпанна. Треба цінити свою мову.

На этих летних каникулах я ездил на дачу. Мне очень понравилось там, ведь на даче у меня много друзей, и я постоянно попадаю с ними в различные приключения. Одно из самых запомнившихся - когда мой друг пошёл купаться на речку и застрял на тонком бревне-переходе, а мы его оттуда вызваливали. Ещё на даче я праздновал мамин день рождения: мы накрыли стол, а я с братом приготовил маме концерт. Мы спели ей песню и подарили ей букет её любимых ромашек. Я приехал на дачу в июне, а в середине июля я уже оттуда уезжал. Мне было грустно, ведь я увижусь с друзьями только следующим летом.