Кожен із нас, де б не знаходився, може робити людям добро. До ншій людині перейти в небезпечному місці дорогу, пропустити в черзі жінку з дитиною чи інваліда, подати руку до в скрутну хвилину, розділити чиєсь горе — не можна перелічити всіх випадків, коли одна людина може і повинна до ншій. Головне — не пройти мимо, не відвернутись, не відводити очей вбік, коли поруч із тобою в транспорті людина похилого віку або хтось потребує твоєї до
Кожна, навіть невеличка зроблена тобою справа, залишить приємне почуття насамперед у твоїй власній душі.
Доброта... На жаль, ми рідко говоримо про цю прекрасну якість людини. Та і засоби масової інформації не переобтяжують нас цією проблемою. І даремно. Сьогодні ми є свідками того, як більшість "упакованих", "крутих" хизуються своєю перевагою над "лохами", за їхнім визначенням, тобто тими, хто співчуває, співпереживає, прагне до хто "не вміє жити", "не вміє гроші робити", переступаючи через все і всіх.
У таких багатий одяг, але порожня душа.
Ось він чи вона:
Має гарний одяг, вроду,
В дискотеці ночі й дні.
Вихилятись маєш моду
Хто ти? Звідки? Хто мені?
Що тобі наш рідний край?
Що тобі зрубати гай,
Отруїти чисті води,
Заплювати предків роди?
Пишучи цей твір, згадала про випадок, який стався зі мною на дачі. Як зараз бачу: летить іномарка і просто в посадку, де росли молоді деревця. Все поламали, попсували. Серед деревець була і маленька ялиночка, беззахисна і понівечена. Підійшла я до неї і охнула; "Як вони тебе!" Зняла з верхівки велику гілку, вийняла сучок, що колов ялиночку, відвела вбік дві гілки, що затиснули її. Сказала: "Живи!"
Через тиждень знову прийшла подивитись на врятоване деревце. Дивлюсь: стоїть ялинка в зеленому вбранні, вільно розкинула гілочки. І така весела, щаслива, що й мені захотілось посміхнутись.
Що не кажіть, а добрі справи прикрашають життя людини!
-Привіт,Мишко!Як ти себе почуваешь?Тобі вже краще? -Привіт,Катю.Мені все ще погано.Але краще,ніж було вчора.А ти себе як почуваешь?Ні нащо не скаржишся? -Та ні,зі мною все добре.І самопочуття гарне. -Зрозуміло.А що у нас нового у школі?А то я тут лежу ,хворію,ні про що не знаю. -Нового у нас багато чого.Зараз навіть не встигну все розповісти.Але слухай.У нас у школі був концерт присвячений дню народженню нашого директора.Танцював колектив "Панда". -Що це за назва така смішна?А це колектив учасників нашої школи? -Так,це наші учасники.А назву вони придумували собі самі.А ще у нашому класі скоро буде екскурсія до Киеву!Ми дізнаемося багато нового про це місто! -Це гарна ідея!Але я не поїду..Навряд чи я перехворію до цього моменту.А коли ця екскурсія? -Вона буде через 2 тижні.Тому ти ще встигнеш поїхати з нами.І не думай про погане. -Дякую, Катрусю,що навідала мене .Мені це дуже приемно що ти про мене не забула. -Та немає за що мені дякувати.Добре,мені вже час.Адже завтра у нас ще контрольна з геометрії,буду готуватися. -Приходь до мене ще,буду радий побачити.Гарно написати тобі контрольну роботу!
Кожна, навіть невеличка зроблена тобою справа, залишить приємне почуття насамперед у твоїй власній душі.
Доброта... На жаль, ми рідко говоримо про цю прекрасну якість людини. Та і засоби масової інформації не переобтяжують нас цією проблемою. І даремно. Сьогодні ми є свідками того, як більшість "упакованих", "крутих" хизуються своєю перевагою над "лохами", за їхнім визначенням, тобто тими, хто співчуває, співпереживає, прагне до хто "не вміє жити", "не вміє гроші робити", переступаючи через все і всіх.
У таких багатий одяг, але порожня душа.
Ось він чи вона:
Має гарний одяг, вроду,
В дискотеці ночі й дні.
Вихилятись маєш моду
Хто ти? Звідки? Хто мені?
Що тобі наш рідний край?
Що тобі зрубати гай,
Отруїти чисті води,
Заплювати предків роди?
Пишучи цей твір, згадала про випадок, який стався зі мною на дачі. Як зараз бачу: летить іномарка і просто в посадку, де росли молоді деревця. Все поламали, попсували. Серед деревець була і маленька ялиночка, беззахисна і понівечена. Підійшла я до неї і охнула; "Як вони тебе!" Зняла з верхівки велику гілку, вийняла сучок, що колов ялиночку, відвела вбік дві гілки, що затиснули її. Сказала: "Живи!"
Через тиждень знову прийшла подивитись на врятоване деревце. Дивлюсь: стоїть ялинка в зеленому вбранні, вільно розкинула гілочки. І така весела, щаслива, що й мені захотілось посміхнутись.
Що не кажіть, а добрі справи прикрашають життя людини!
-Привіт,Катю.Мені все ще погано.Але краще,ніж було вчора.А ти себе як почуваешь?Ні нащо не скаржишся?
-Та ні,зі мною все добре.І самопочуття гарне.
-Зрозуміло.А що у нас нового у школі?А то я тут лежу ,хворію,ні про що не знаю.
-Нового у нас багато чого.Зараз навіть не встигну все розповісти.Але слухай.У нас у школі був концерт присвячений дню народженню нашого директора.Танцював колектив "Панда".
-Що це за назва така смішна?А це колектив учасників нашої школи?
-Так,це наші учасники.А назву вони придумували собі самі.А ще у нашому класі скоро буде екскурсія до Киеву!Ми дізнаемося багато нового про це місто!
-Це гарна ідея!Але я не поїду..Навряд чи я перехворію до цього моменту.А коли ця екскурсія?
-Вона буде через 2 тижні.Тому ти ще встигнеш поїхати з нами.І не думай про погане.
-Дякую, Катрусю,що навідала мене .Мені це дуже приемно що ти про мене не забула.
-Та немає за що мені дякувати.Добре,мені вже час.Адже завтра у нас ще контрольна з геометрії,буду готуватися.
-Приходь до мене ще,буду радий побачити.Гарно написати тобі контрольну роботу!