Шістдесятники – провісники волі
Твір 10-12 речень ​

Ліс постає перед нами сонний і наче змертвілий. Не ворушаться віти, лише поблискують у сутінках краплинки роси. Передвісником ринку виступає небо: «...воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів». На дотики його блідого сяйва озиваються «збуджені листочки», а потім вже й комашня. Плином лине у вишину радісне щебетання птахів!
Зачаровані лісовим концертом тварини уважно прислухаються, поринають «у море лісових звуків».
Аж ось як кульмінація з'являється на обрії сонце, освітлює ранковий ліс, засипає самоцвітами дерева та галявини

Здрастуй! Мене звати Миколка.

Привіт! Я Мишко. Ти з якого міста приїхав?

- Я з Одеси. А ти?

- А я з Костянтинівки .

- А в якій це області?

У Донецькій.

- Цікаво. Я в Донецькій області взагалі ще не бував. А ти бував у Одесі?

- Так, минулої осені ми їздили на екскурсію до Одеси.

- От добре! Тобі сподобалося наше місто?

- Так, а найбільше мені сподобалися Потьомкінські сходи та гарний вид на морський вокзал. Дуже велична картина. Я обожнюю кораблі. Можливо, стану моряком.

- А в твоєму місті є море? Адже Донецька область має вихід до моря. Вибач, я не дуже добре географію знаю.

- Ні, в нас моря немає, адже ми знаходимося на півночі області. В нас завод металургійний є. Раніше у нашому місті працювало кілька потужних підприємств, але потім вони порозвалювалися.

- Мабуть, Костянтинівка – невелике та затишне місто?

- Так, невелике. Воно було б затишнішим, якби завод не димив та не коптив так. Мешканці міста скаржаться.

- А якщо ти вирішиш стати моряком, то приїдеш вчитися до нас, в Одесу?

- Так, до вашої морської академії. Або до Маріуполя, де є її філіал.