Друзі, сьогодні маємо доволі дискусійну тему для власного висловлення. На жаль, така проблема є близькою для багатьох українських сімей. То підтримаєте ви таку думку чи спростуєте? Постарайтеся знайти переконливі аргументи!
На чужині ще більше батьківщину цінують
Я згоден із думкою, що на чужині батьківщину цінують більше.
З дитинства ми звикаємо до навколишнього світу, починаємо любити все, що нас оточує: природу, людей, рідне місто. Коли ж опиняємось за кордоном, все здається незвичним, чужим, у серці оселяється туга за Батьківщиною. До того ж, на чужині інші звичаї та побут, до яких людині буває важко звикнути.
Яскравим прикладом на підтвердження цієї тези є також життя Григорія Многогрішного з роману Івана Багряного «Тигролови». Коли чоловік утік із потягу й опинився в тайзі, він постійно відчував тугу за Батьківщиною, хоч і знайшов прихисток в українській родині, яка шанувала народні традиції та звичаї. Герой страждав від того, що в Україні лишилися його рідні та друзі, та для нього дорога додому закрита.
Якщо подивимось на сучасне життя, то побачимо, що люди в пошуках кращої долі вирішують поїхати за кордон. Опинившись у чужій країні, вони страждають від того, що позбавлені спілкування рідною мовою та оточені чужоземцями. У них постійно виникають спогади про рідну землю і сім’ю. Люди починають цінувати те, що втратили, не витримують розлуки й повертаються додому.
Тому справді: людина, опинившись на чужині, починає ще більше цінувати Батьківщину.
На картині Федора Манайла «Золота осінь» я бачу жовто-золоте листя, що посипалося з осінніх дерев. Також видно, що крапає дрібненький дощик. Крізь опале листя та траву тече невеличкий струмочок, який стікає з гір. Я б хотів запустити туди паперовий кораблик. Біля струмка росте струнка білокора берізка, пожовкле листя на якій вже готове опадати. Під березою ростуть невеликі кущі, а за ними йде ліс, що складається з величезних могутніх дубів.
На задньому плані репродукції картини знаходяться малесенькі хатинки. Скоріш за все, це якесь село. Будиночки оточені невеликими деревами та кущами. Схоже, що це плодові дерева та чагарники. На тлі осінніх барв рослинності сільські хатки теж здаються багряно-червоними. Позаду видніється багато високих дерев, які закривають гори. Схили гір притрушені снігом, що нагадує про наближення зими.
Маленьке село здається дуже затишним. Мабуть, там майже не буває пронизливих північних вітрів, адже гори надійно захищають рівнини, де розташовані невеликі будиночки.
Друзі, сьогодні маємо доволі дискусійну тему для власного висловлення. На жаль, така проблема є близькою для багатьох українських сімей. То підтримаєте ви таку думку чи спростуєте? Постарайтеся знайти переконливі аргументи!
На чужині ще більше батьківщину цінують
Я згоден із думкою, що на чужині батьківщину цінують більше.
З дитинства ми звикаємо до навколишнього світу, починаємо любити все, що нас оточує: природу, людей, рідне місто. Коли ж опиняємось за кордоном, все здається незвичним, чужим, у серці оселяється туга за Батьківщиною. До того ж, на чужині інші звичаї та побут, до яких людині буває важко звикнути.
Яскравим прикладом на підтвердження цієї тези є також життя Григорія Многогрішного з роману Івана Багряного «Тигролови». Коли чоловік утік із потягу й опинився в тайзі, він постійно відчував тугу за Батьківщиною, хоч і знайшов прихисток в українській родині, яка шанувала народні традиції та звичаї. Герой страждав від того, що в Україні лишилися його рідні та друзі, та для нього дорога додому закрита.
Якщо подивимось на сучасне життя, то побачимо, що люди в пошуках кращої долі вирішують поїхати за кордон. Опинившись у чужій країні, вони страждають від того, що позбавлені спілкування рідною мовою та оточені чужоземцями. У них постійно виникають спогади про рідну землю і сім’ю. Люди починають цінувати те, що втратили, не витримують розлуки й повертаються додому.
Тому справді: людина, опинившись на чужині, починає ще більше цінувати Батьківщину.
ответ: Опис золотої осені
На картині Федора Манайла «Золота осінь» я бачу жовто-золоте листя, що посипалося з осінніх дерев. Також видно, що крапає дрібненький дощик. Крізь опале листя та траву тече невеличкий струмочок, який стікає з гір. Я б хотів запустити туди паперовий кораблик. Біля струмка росте струнка білокора берізка, пожовкле листя на якій вже готове опадати. Під березою ростуть невеликі кущі, а за ними йде ліс, що складається з величезних могутніх дубів.
На задньому плані репродукції картини знаходяться малесенькі хатинки. Скоріш за все, це якесь село. Будиночки оточені невеликими деревами та кущами. Схоже, що це плодові дерева та чагарники. На тлі осінніх барв рослинності сільські хатки теж здаються багряно-червоними. Позаду видніється багато високих дерев, які закривають гори. Схили гір притрушені снігом, що нагадує про наближення зими.
Маленьке село здається дуже затишним. Мабуть, там майже не буває пронизливих північних вітрів, адже гори надійно захищають рівнини, де розташовані невеликі будиночки.
Объяснение: Ось твір який ти