Схеми до речення ДУЖЕ БУДУ ВДЯЧНА
1. Сонце сідало за високими тополями, що стояли на горі.
2. За честь і правду все віддай, коли ти любиш рідний край.
3. Молоді чорняві скрипалі позакидали назад голови, так що на їх ледве держались шапки.
4. Насправді стриму час не має, хоч важко це нам зрозуміть.
5. Хоч не одного там калічили ті скали, ми далі йшли.
6. Я так люблю життя хотів би прожити його до останньої хвилини.
7. І всі ми вірили, що своїми руками розіб’ємо скалу, роздробимо граніт.
8. Та була у нього пісня і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світі стоголосою луною.
9. Де корабель наш пробіг, дорога там довга й широка біліє.
10. За озером, де починався степ, сивіла ковила на обрії.
11. Кайдани, шаленіючи, бряжчали, щоб заглушити пісню Кобзаря.
12. Це від того, що ти мене любиш, стільки сонця тепер на землі
Відповідь:
“Книжки – це вікна, через які виглядає душа” Генрі Бичер
Я дуже полюбляю читати книжки. На мою думку, вони роблять людину кращою, збагачуючи її світогляд та налаштовуючи на правильні моральні орієнтири. Читати книжки – це як ніби відкривати кожен раз нові світи, не виходячи з дому. Серед книжок, що були мною прочитані, є різні жанри: від класичних творів великих митців до сучасного фентезі.
Але, як і в кожного читача, в мене є улюблена книга.
Я захоплююся творчістю Джона Фаулза. Його твори відрізняються глибоким філософським змістом та психологізмом. Серед усіх його творів хочу виокремити роман “Колекціонер”.
Він вразив мене до глибини душі.
Одного разу ми з друзями пішли до лісу відпочити. Ми довго блукали лісовими стежками і нарешті знайшли галявину. Я з Оленкою пішли збирати гриби та ягоди,а хлопці залишилися розводити багаття.Після того як назбирали повні кошики ми хотіли повертатися назад на галявину.І незабаром помітили,що заблукали.Ми кликали хлопців на до але вони нас так и не почули.Так ми блукали до самого вечора,поки не почули чиїсь голоса. То були Тарасик та Дмитрик.Ми з Оленкою дуже зраділи,що нарешті хлопці знайшли нас!Поки ми вернулися на галявину,вже був час іти додому.