Имові канікули – це чарівний час. Передноворічний настрій і очікування чуда обов’язкові супутники цих канікул. Усюди білосніжний і хрусткий, немов свіжоспечені вафлі, сніг, сама природа начебто завмерла чекаючи чарівництваЗимові канікули самі довгі в навчальному році, але я однаково намагався не втрачати ні секунди вільного часуРанком мама кормила мене смачними млинцями з малиновим варенням і наливала чашку смачного гарячого чаю на травах, аромат цих трав і допомагав мені до кінця прокинутися. Звичайно, без зарядки не проходить жоден день мого життя, тому перед сніданком обов’язково було виконано трохи фізкультурних вправМайже щодня ми із друзями ходили на ковзанку, де дуже весело проводили час. Там же ми задерикувато грали в сніжки, закидаючи один одного невеликими грудочками м’якого снігу
Людина народжується не для того, щоб щезнути безвісно Для чого народжуються люди? Зрозуміло ж, що не для того, щоб щезнути безвісно. Мені здається, що в кожної людини є певна місія в житті, яку вона може виконати, а може проігнорувати. На світі є багато професій , за до яких- можна допомагати іншим. Наприклад лікар-хірург- рятує хворих від смерті. Звісно приємно бачити біля хірургічного відділення родину, яка чекає свого батька(сестру, мати, брата, дядька тощо) з квітами, певно знаючи, що все буде добре. Але ж якщо ти дуже старався зробити все можливе, щоб врятувати пацієнта від неминучого, але операція пройшла невдало і сім*я цієї людини проклинає тебе - жити після такого не хочеться. Або наприклад- вчитель. Оберемки квітів під час здавання екзаменів, теж добре, але безсонні ночі в перевірянні купи зошитів- дуже не просто. До чого я це все вела? Висновок тут простий.Не можна здаватись, а потрібно знайти свою мету, таким чином- гідно провести своє життя, не зважаючи ні на які проблеми! Адже лікар- не припиняє лікувати, а вчитель- не припиняє вчити.
Для чого народжуються люди? Зрозуміло ж, що не для того, щоб щезнути безвісно. Мені здається, що в кожної людини є певна місія в житті, яку вона може виконати, а може проігнорувати.
На світі є багато професій , за до яких- можна допомагати іншим. Наприклад лікар-хірург- рятує хворих від смерті. Звісно приємно бачити біля хірургічного відділення родину, яка чекає свого батька(сестру, мати, брата, дядька тощо) з квітами, певно знаючи, що все буде добре. Але ж якщо ти дуже старався зробити все можливе, щоб врятувати пацієнта від неминучого, але операція пройшла невдало і сім*я цієї людини проклинає тебе - жити після такого не хочеться. Або наприклад- вчитель. Оберемки квітів під час здавання екзаменів, теж добре, але безсонні ночі в перевірянні купи зошитів- дуже не просто.
До чого я це все вела? Висновок тут простий.Не можна здаватись, а потрібно знайти свою мету, таким чином- гідно провести своє життя, не зважаючи ні на які проблеми! Адже лікар- не припиняє лікувати, а вчитель- не припиняє вчити.