"Синоніміка складних речень із сполучниками, без сполучників і простих речень": виписати по 2 речення : - складні із сурядним і підрядним зв'язком; - складні із сполучниковим і безсполучниковим зв'язком. Зробити синтаксичний розбір одного з речень ( на вибір) ів
Мати, матінко, матуся — ці слова знайомі мені з самого дитинства. Від них віє спокоєм, теплом, добротою... З перших кроків життя мене оточувала материнська любов та ласка. Перші вірші та байки Глібова читала мені матуся, вона повела мене у дитячий садочок, а потім у перший клас. Так почалося моє навчання. Мати завжди була зі мною поруч: і в радощах, і в труднощах.
Хто, як не мати, оберігає нашу родину від злих вітрів і лихоліття; дає нам мудру пораду у нашому складному житті; захищає нас від невірного кроку? А так легко помилитися і піти не тою стежкою, а ще й гірше зламатися і перекреслити усі матусині мрії.
Кожна мати радіє успіхам своєї дитини. Спочатку це перші літери рідною мовою у твоєму зошиті, потім ти починаєш писати речення, які складаються у твір. Яка це радість для матусі, коли ти напишеш свій перший вірш і він обов'язково буде присвячений їй, твоїй матінці, твоїй берегині. І ось до твоєї родини прийшло свято — ти закінчив школу, і перед тобою простеляється багато шляхів... так обери свій єдиний шлях на все життя, отримай ту спеціальність, що тобі подобається, не розчаруй свою матір. А вона буде радіти за тебе. Покидаючи материнську оселю, не забудь озирнутися і подякувати їй за все добро, що вона зробила для тебе...
Навкруги метелика все тоді буяло барвами яскравими – квіточки та трави...
Сонце було жовте, ліс – темно-зелений, небеса – блакитні, хмарочки - рожеві.
В захваті метелик той на усе дивився, які дивні навіть є в його друзів крильця,
яке дивне є на них візерунків море, гама кольорів яка. Від усього цього ще сильніше бідний наш сумував метелик, сидячи самотньо вдень на листку зеленім.
Бідоласі квіти всі щиро співчували, конюшина, шавлія та розкішні маки,
волошки, шипшина, золотий люпин... Та ніхто не міг йому чімсь до
Фарби кожна квітка мала рівно стільки, щоб лише їй нею гарно офарбити свої власні стебла й власні пелюстки, та і на стебельцях ще всі оті листки.
От сидить біленький наш якось собі вранці на маленькій польовій, як сніжок, ромашці... Обіцяв усім деньок зранку бути гарним, та не звісно звідкіля узялися хмари.
Кількох крапель дощових було, друзі, з лишком, щоб промокли наскрізь ті білосніжні крильця. Тож, сховавшись від дощу під сухий листочок, посинів від холоду бідолашка зовсім.
Та недовго дощик цей хмари проливали, сонечко засяяло, все аж заблищало.
Дощові краплиночки, як оті алмази, на гіллях дерев, кущів барвами заграли.
Вийшов з-під листка тоді крихітка метелик: Хай підсушить сонечко мої крильця. В небі він побачив райдугу. - Яка ж вона гарна! Треба ще й у райдуги запитати фарбу, - вирішив метелик враз, та й розправив крильця.
І ось тут побачив він, що вони не білі, що на них є кольори, навіть всі відтінки. Візерунки різні є. Крильця мов картинки!
Райдуга всміхається щиро до малого. Ну, а він із радощів облетів довкола, та й піднявсь до неба, кажучи за чудові ті свої й різнобарвні крила.