Що таке шляхетність? "Совість і пам'ять — складові людської душі. Совість - зірка, яка освітлює життєвий шлях людини у світі, суспільстві, всесвіті. Не дай Бог загубити ту зірку, а також пам'ять, відчуття часу, історії, простору, загубити душу! " - писав В. Андрієв. Совість - основна складова шляхетності, родина, що має такі якості, як: доброзичливість, ввічливість, шляхетність, порядність, - людина добра, вихована, з гарними манерами. По-перше, звернемося до історії: ще зі стародавніх часів чоловіки довіряли своїм жінкам оберігати вогонь, але коли вони йшли на полювання, завжди хтось залишався для того, щоб захищати людей і територію та до слабшим. Це були перші зародки шляхетності і людяності. По-друге, повернемося до сьогодення: на жаль, людей, які зберегли в собі прекрасні якості, дуже мало. Ми стоїмо на порозі деградації, проходить зворотній процес еволюції - уподібнення тваринам. Г. Сковорода писав: "Щастя можна знайти тільки в собі, а щоб його віднайти, треба пізнати себе! " Люди в цьому світі бояться знаходити себе, краще ховатися за комп'ютерними "ніками" й не показувати себе нікому, навіть самому собі. Страх - проблема розвитку цивілізації. По-третє, мені дуже пощастило: я маю друзів, які не ховаються за комп'ютерами й не ховаються у собі - вони відкриті та щирі люди. Якось запитала свою подругу: "Чому ми так живемо? " А вона відповіла: "Тому, що культура не встигає за розвитком воєнної техніки! " Отже, шляхетність - це риса, яка личить усім, але мало хто нею користується. Г. Сковорода писав: "У серці є власні любов і тепло! " Навчімося ж сіяти добро, а воно, будьте певні, повернеться сторицею - тоді світ стане добрішим і світлішим!
ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ, художня мова, мова художньої літератури — функц. різновид літературної мови. Виявляючи особливий б мислення, X. с. відтворює дійсність через конкр.-чуттєві образи. Мовна картина світу письменника виконує естет. функцію, що передбачає зв’язок між тим, хто створює худож. світ, і тим, хто його сприймає. До екстралінгв. чинників X. с. належать естет., соціальні, психічні та ін. засади мовно-худож. творчості. X. с. — це особливий б мислення, створення мовної картини світу.
X. с. обслуговує духовно-естет. сферу життя народу. Мистецтво худож. слова полягає у розкритті потенц, можливостей над. мови, які завдяки довершеності мовного матеріалу, його незвичності, оригінальності, худож. доцільності досягають ефективного емоц.-естет. впливу на читача, розвивають його мовний смак. X. с., об’єднуючи мовні жанри худож. л-ри (поезію, прозу, драму), а також усі індивід.-авторські X. с., становить певне узагальнення щодо прийомів і засобів створення худож. образності. Образна мова вирізняє твори худож. л-ри з-поміж ін. текстів. Вона не обмежується традиц. тропами й фігурами мови, а наповнює естет. змістом безóбразні мовні елементи, перетворює їх у систему худож.-мовного бачення світу. У вірші «Садок вишневий коло хати» Т. Шевченка довершеність і цілісність X. с. досягається особливою функцією загальновживаної лексики укр. мови, створенням асоціативного лірич. поля, у якому слова з нейтр. загальномовною семантикою інтимізуються, набувають емоц.-експресив. змісту. X. с. має свої норми, що змінюються, модифікуються залежно від літ. традицій, течій, напрямів, худож. шкіл та індивід. стилю. Мовновиражальні прийоми, засоби змалювання, напр., портрета, пейзажу в творах І. Нечуя-Левицького відрізняються від портретної характеристики персонажа чи описів природи в сучас. худож. л-рі, зокрема в творах Вал. Шевчука, Є. Гуцала (тобто існує мовно-худож. образність, типова для певної доби).
"Совість і пам'ять — складові людської душі. Совість - зірка, яка освітлює життєвий шлях людини у світі, суспільстві, всесвіті. Не дай Бог загубити ту зірку, а також пам'ять, відчуття часу, історії, простору, загубити душу! " - писав В. Андрієв. Совість - основна складова шляхетності, родина, що має такі якості, як: доброзичливість, ввічливість, шляхетність, порядність, - людина добра, вихована, з гарними манерами.
По-перше, звернемося до історії: ще зі стародавніх часів чоловіки довіряли своїм жінкам оберігати вогонь, але коли вони йшли на полювання, завжди хтось залишався для того, щоб захищати людей і територію та до слабшим. Це були перші зародки шляхетності і людяності.
По-друге, повернемося до сьогодення: на жаль, людей, які зберегли в собі прекрасні якості, дуже мало. Ми стоїмо на порозі деградації, проходить зворотній процес еволюції - уподібнення тваринам. Г. Сковорода писав: "Щастя можна знайти тільки в собі, а щоб його віднайти, треба пізнати себе! " Люди в цьому світі бояться знаходити себе, краще ховатися за комп'ютерними "ніками" й не показувати себе нікому, навіть самому собі. Страх - проблема розвитку цивілізації.
По-третє, мені дуже пощастило: я маю друзів, які не ховаються за комп'ютерами й не ховаються у собі - вони відкриті та щирі люди. Якось запитала свою подругу: "Чому ми так живемо? " А вона відповіла: "Тому, що культура не встигає за розвитком воєнної техніки! "
Отже, шляхетність - це риса, яка личить усім, але мало хто нею користується. Г. Сковорода писав: "У серці є власні любов і тепло! " Навчімося ж сіяти добро, а воно, будьте певні, повернеться сторицею - тоді світ стане добрішим і світлішим!
ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ, художня мова, мова художньої літератури — функц. різновид літературної мови. Виявляючи особливий б мислення, X. с. відтворює дійсність через конкр.-чуттєві образи. Мовна картина світу письменника виконує естет. функцію, що передбачає зв’язок між тим, хто створює худож. світ, і тим, хто його сприймає. До екстралінгв. чинників X. с. належать естет., соціальні, психічні та ін. засади мовно-худож. творчості. X. с. — це особливий б мислення, створення мовної картини світу.
X. с. обслуговує духовно-естет. сферу життя народу. Мистецтво худож. слова полягає у розкритті потенц, можливостей над. мови, які завдяки довершеності мовного матеріалу, його незвичності, оригінальності, худож. доцільності досягають ефективного емоц.-естет. впливу на читача, розвивають його мовний смак. X. с., об’єднуючи мовні жанри худож. л-ри (поезію, прозу, драму), а також усі індивід.-авторські X. с., становить певне узагальнення щодо прийомів і засобів створення худож. образності. Образна мова вирізняє твори худож. л-ри з-поміж ін. текстів. Вона не обмежується традиц. тропами й фігурами мови, а наповнює естет. змістом безóбразні мовні елементи, перетворює їх у систему худож.-мовного бачення світу. У вірші «Садок вишневий коло хати» Т. Шевченка довершеність і цілісність X. с. досягається особливою функцією загальновживаної лексики укр. мови, створенням асоціативного лірич. поля, у якому слова з нейтр. загальномовною семантикою інтимізуються, набувають емоц.-експресив. змісту. X. с. має свої норми, що змінюються, модифікуються залежно від літ. традицій, течій, напрямів, худож. шкіл та індивід. стилю. Мовновиражальні прийоми, засоби змалювання, напр., портрета, пейзажу в творах І. Нечуя-Левицького відрізняються від портретної характеристики персонажа чи описів природи в сучас. худож. л-рі, зокрема в творах Вал. Шевчука, Є. Гуцала (тобто існує мовно-худож. образність, типова для певної доби).