1. Вставні слова вказують на оцінку повідомлення А безсумнівно, напевно, природно, без сумніву, само собою зрозуміло
2. Поширене означення, що стоїть після означуваного слова, є у реченні (розділові знаки пропущено) В У круглому видолинку, схожому на денце ложки, застигли розпорошені волоконця туману.
3. Усі компоненти можуть виконувати роль як вставних, так і інших компонентів речення Б кажуть, звичайно, здається, нарешті, взагалі
4. Вставне речення є у тексті (окремі розділові знаки пропущено) Б Полювання ,як ви потім самі побачите, потребує чимало часу.
5. Правильно відокремлено прикладку у реченні Г Старезні пні - кошлаті поторочі літопис тиші пишуть у траві.
6. Потрібно поставити кому перед порівняльним сполучником (окремі розділові знаки пропущено). Г І голова у нього над плечима була, як вежа в шапці сивини.
ІІ рівень ( Кожне завдання - 1 б ) Завдання 7 – 8 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. 7. Потребує редагування речення А Перечитуючи твої листи, мені ставало спокійніше на душі.
8. Не треба відокремлювати вставне слово від сполучника (окремі розділові знаки пропущено) Б Але звичайно, що то за роман, як люблячих не стрінуть перешкоди?
З шести варіантів відповідей оберіть ТРИ правильні 9. Укажіть речення, де правильно розставлені розділові знаки при відокремлених членах Б. Поле німує, знесилене літом, спить мертвим сном, руде, обдерте (М.Коцюбинський). В. На кладці, обнявшись, стояли дві дівчини і, забувши про все на світі, виводили стару сумовиту пісню (М.Стельмах). Е. У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами (О.Гончар).
Змістовий – “пов’язаний з реальним змістом, суттю, характерними рисами чогось”. Уживається зі словами: багатство, навантаження, спрямування, точність, відмінність тощо. Змістовий зв’язок. Змістовний – “багатий змістом, зображенням чого-небудь; розумний метою, призначенням чогось”. Уживається зі словами: доповідь, лекція, виступ, праця, стаття, відповідь, концерт, життя, відпочинок і под. Змістовний урок. Особистий. Який є власністю окремої особи, безперечно належить їй, персональний; який безпосередньо стосується певної особи; який здійснюється не через інших осіб: особисті речі, особиста охорона, особисте щастя, особисті уподобання, особистий характер, особистий нагляд. Особовий. Який стосується особи; відкритий на окрему особу: особова назва, особове посвідчення, особовий склад, особова справа, особовий рахунок. Познайомити (кого з ким). Налагодити знайомство між незнайомими, представити когось комусь. “Оце й є мої друзі, – підвівшись, промовив пан Юзеф і познайомив нас з офіцером”. Ознайомити (кого з чим). Подати певні відомості, інформацію про щось. “Ознайомити екскурсантів з виставкою картин”. “Досі я вагався, чи ознайомити Разуваєва з листом Ларіона Гнатовича”. Ознайомити з пам’ятками архітектури і мистецтва, ознайомити з творчістю письменника. Познайомити з письменником. Українською мовою відчиняти можна, крім дверей, ворота, вікна, кватирку, хату, браму, тобто те, що потребує певного фізичного зусилля рук людини. Пригадаймо прислів’я: “Хто стукає, тому й відчиняють”. Коли ж ідеться про початок функціонування якогось закладу чи установи або про виявлення раніше не поміченого, слід вживати дієслово відкривати. Відкривають засідання, рахунок, власний ресторан, новий закон у фізиці, змагання з фехтування тощо. Це слово входить також до складу фразеологізмів: відкрити душу (серце); відкрити карти; відкрити Америку. Усмішка. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який показує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене здаля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О.Олесь); Хмельницький сховав у вусах усмішку (Н.Рибак); Наче подих той весняний, усмішка її (М.Терещенко); Малий усміхнувся, але то була смутна усмішка (Вал. Шевчук). 2. Гумористичний художній твір: вишневі усмішки Остапа Вишні. Посмішка. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що виражає глузування, іронічне ставлення до когось, чогось тощо. – Здоров, – придивляється Тимофій до жорсткої посмішки, яка нічого доброго не обіцяє людям (М.Стельмах); Хотів уколоти жартом, але стримався, зате глузливу посмішку приховати не зміг (А.Гудима); Вогонь зіниць від слова не ожив, У посмішці ховається осуда: – А що, з твоїх ліричних міражів Багато хліба в нашім домі буде? Квітує посмішка, щира посмішка.
А безсумнівно, напевно, природно, без сумніву, само собою зрозуміло
2. Поширене означення, що стоїть після означуваного слова, є у реченні (розділові знаки пропущено)
В У круглому видолинку, схожому на денце ложки, застигли розпорошені волоконця туману.
3. Усі компоненти можуть виконувати роль як вставних, так і інших компонентів речення
Б кажуть, звичайно, здається, нарешті, взагалі
4. Вставне речення є у тексті (окремі розділові знаки пропущено)
Б Полювання ,як ви потім самі побачите, потребує чимало часу.
5. Правильно відокремлено прикладку у реченні
Г Старезні пні - кошлаті поторочі літопис тиші пишуть у траві.
6. Потрібно поставити кому перед порівняльним сполучником (окремі розділові знаки пропущено).
Г І голова у нього над плечима була, як вежа в шапці сивини.
ІІ рівень
( Кожне завдання - 1 б )
Завдання 7 – 8 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний.
7. Потребує редагування речення
А Перечитуючи твої листи, мені ставало спокійніше на душі.
8. Не треба відокремлювати вставне слово від сполучника (окремі розділові знаки пропущено)
Б Але звичайно, що то за роман, як люблячих не стрінуть перешкоди?
З шести варіантів відповідей оберіть ТРИ правильні
9. Укажіть речення, де правильно розставлені розділові знаки при відокремлених членах
Б. Поле німує, знесилене літом, спить мертвим сном, руде, обдерте (М.Коцюбинський).
В. На кладці, обнявшись, стояли дві дівчини і, забувши про все на світі, виводили стару сумовиту пісню (М.Стельмах).
Е. У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами (О.Гончар).
Змістовний – “багатий змістом, зображенням чого-небудь; розумний метою, призначенням чогось”. Уживається зі словами: доповідь, лекція, виступ, праця, стаття, відповідь, концерт, життя, відпочинок і под. Змістовний урок.
Особистий. Який є власністю окремої особи, безперечно належить їй, персональний; який безпосередньо стосується певної особи; який здійснюється не через інших осіб: особисті речі, особиста охорона, особисте щастя, особисті уподобання, особистий характер, особистий нагляд.
Особовий. Який стосується особи; відкритий на окрему особу: особова назва, особове посвідчення, особовий склад, особова справа, особовий рахунок.
Познайомити (кого з ким). Налагодити знайомство між незнайомими, представити когось комусь. “Оце й є мої друзі, – підвівшись, промовив пан Юзеф і познайомив нас з офіцером”.
Ознайомити (кого з чим). Подати певні відомості, інформацію про щось. “Ознайомити екскурсантів з виставкою картин”. “Досі я вагався, чи ознайомити Разуваєва з листом Ларіона Гнатовича”. Ознайомити з пам’ятками архітектури і мистецтва, ознайомити з творчістю письменника. Познайомити з письменником.
Українською мовою відчиняти можна, крім дверей, ворота, вікна, кватирку, хату, браму, тобто те, що потребує певного фізичного зусилля рук людини. Пригадаймо прислів’я: “Хто стукає, тому й відчиняють”.
Коли ж ідеться про початок функціонування якогось закладу чи установи або про виявлення раніше не поміченого, слід вживати дієслово відкривати. Відкривають засідання, рахунок, власний ресторан, новий закон у фізиці, змагання з фехтування тощо.
Це слово входить також до складу фразеологізмів: відкрити душу (серце); відкрити карти; відкрити Америку.
Усмішка. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який показує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене здаля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О.Олесь); Хмельницький сховав у вусах усмішку (Н.Рибак); Наче подих той весняний, усмішка її (М.Терещенко); Малий усміхнувся, але то була смутна усмішка (Вал. Шевчук). 2. Гумористичний художній твір: вишневі усмішки Остапа Вишні.
Посмішка. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що виражає глузування, іронічне ставлення до когось, чогось тощо. – Здоров, – придивляється Тимофій до жорсткої посмішки, яка нічого доброго не обіцяє людям (М.Стельмах); Хотів уколоти жартом, але стримався, зате глузливу посмішку приховати не зміг (А.Гудима); Вогонь зіниць від слова не ожив, У посмішці ховається осуда: – А що, з твоїх ліричних міражів Багато хліба в нашім домі буде? Квітує посмішка, щира посмішка.