Синтаксичний розбір речення: море, що спершу прозоро просвічувало аж до дна й зверху, була веселим, синім щодалі мовби темнішає, важчає, воно стає й справді чорним, можна зрозуміти, чому його так назвали.

1) Тітка була дуже рада, поздоровляла Олесю і на радощах (обставина) тричі, поцілувала її. 2) Уже й жнива (підмет) минули, настала Перша Пречиста, а його не було. 3) Коли ви заблукались в пущах (обставина) і навідались у наші мокрі нетрі (обставина), то до покоїв (обставина). 4) Він неначе почував пахощі (додаток) од тієї квітки, що пішли по усій світлиці і сповнили його душу. 5) Смерть, очевидячки, уже стояла в його за плечима (частина присудка) або заглядала в двері (обставина). 6) Зінько ледве вдержав у персах (обставина) важке зітхання. 7) Зінько перекинув сакви (частина присудка) через конячу спину і прив’язав їх до сідла.

- Алло, добрий день! Це квартира Тарасенків?

- Так.

- Це Михайло, шкільний приятель Сашка. А можна його до телефону?

- На жаль, Сашка немає – він зараз на тренуванні з футболу.

- Тренування проходить у нашій школі?

- Так. Воно закінчиться десь за півгодини.

- Дуже добре! То я зустріну його біля школи. Я маю повернути йому енциклопедію з історії, яку він позичав мені.

- Зрозуміло. Сашко після тренування піде прямо додому, ти теж можеш підійти одразу сюди.

- Добре. А якщо раптом ми не зустрінемося, перекажіть йому, будь ласка, щоб він мені зателефонував.

- Добре, Михайле!

- Дякую Вам!

- До побачення!

Объяснение:

шось подобне