Синтаксичний розбір речення(надписати частини мови над словами; розставити
розділові знаки; підкреслити граматичні основи та пронумерувати частини речень(
якщо речення складне); накреслити схему( якщо речення складне) та зробити
синтаксичний розбір речення).
Там де річка перетинає давні кристалічні породи над її стійким правим
берегом височить велика кам’яна брила що нагадує голову давнього рицаря
який вдивляється в блакить річки
ответ:1. Акт Злуки був невипадковим явищем, а наслідком і вершиною об’єднавчого руху, що тривав від середини ХІХ ст. на українських землях, які були в складі різних держав. 1 грудня 1918 року УНР і ЗУНР підписали «передвступний» договір про Злуку у Фастові, після якого й прийняли ухвалу про об’єднання двох частин України в одну державу. Проголошення Акту Злуки відбулося 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західноукраїнська Народна Республіка і Наддніпрянська Велика. Здійснились віковічні мрії, якими жили й за які умирали найкращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
2. Концепцію політичної соборності України сформулювали наприкінці XIX століття. У Львові 23-річний студент-галичанин Юліан Бачинський, у Харкові 27-річний юрист-східняк Микола Міхновський. У 1895 році у праці «Україна irredenta» Юліан написав, що прапором української буржуазії є «вільна, велика, незалежна, політично самостійна Україна — одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!»Микола Міхновський у брошурі «Самостійна Україна» у 1900 році зазначив: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ».
3. Однією з найбільших інтриг того дня було, чи цілуватимуть Симон Петлюра та Володимир Винниченко — соціалісти-антиклерикали — хрест. Однак священник, підносячи хрест до вуст керівників УНР, нахилився, затуливши собою огляд. Натовп нічого не побачив. Це й досі лишається загадкою.
4. Площею пройшли кіннота, піхота та артилерія. Національний хор виконав «Ще не вмерла Україна», «Вічний революціонер» та «Вкраїно мати, кат сконав». Урочистість завершилась військовим парадом, який очолив комендант Січових Стрільців Іван Чмола. Це вразило киян, адже це все відбувалося на очах у більшовицької армії.
5. Для галицьких політиків Київ виглядав столицею, вони називали його «Великою Україною». Євген Петрушевич, керівник ЗУНР, так і не приїхав до Києва на Акт Злуки. Йому було комфортніше у Відні, бо він був представником австрійського парламенту. Але погодився, щоб такий Акт був підписаний.
6. У роки радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначали. Перше офіційне та масштабне святкування відбулось аж у 1939 році в столиці Карпатської України місті Хуст. На той час ці землі перебували у складі Чехословаччини, а День Соборності став найбільш масовим заходом українців за 20 років. На демонстрацію вийшло понад 30 тисяч українців.
7. У сучасній Україні на державному рівні вперше відзначався цей день вже у 1999-му. У 2011 році указом президента Віктора Януковича День соборності 22 січня скасований на офіційному рівні. Відновлено вже у 2014 році після його втечі.
8. Головною традицією у День Соборності став живий ланцюг. Історія починається з 1990 року, коли патріотично налаштовані українці вирішили символічно продемонструвати державну єдність. Він протягувався з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного. Цю традицію продовжують українці й донині. До української акції приєднуються люди в інших країнах.
9. Національний банк України у межах серії «Відродження української державності» ввів в обіг пам’ятну монету номіналом 5 гривень з нагоди сторіччя Злуки у 2019 році. Назвали — «100 років Акту об’єднання — соборності українських земель», тираж її становив 40 тисяч штук.
10. Цього дня по всьому світу, де існують організовані об’єднання українців, проходять молебні за Українську державу.
Объяснение:
ответ:людину під час її життя і діяльності. Репутація може бути поганою і хорошою. І тільки сама людина може вирішувати яка репутація потрібна саме їй особисто.
Чи важливо про неї піклуватись? Однозначно так! Кожна людина оточена групою людей. В якій є свої правила та закони. І щоб добитись потрібної думки людей цієї групи, треба грати за правилами та законами, які тут встановлені. Наприклад, публічні люди: політики, зірки, лікарі, вчителі. Ці люди в постійному оточенні простих людей. Для них важливо бути в очах цих людей найкращими, чесними, справедливими та розумними. І вони будуть робити все для того щоб їх репутація була бездоганною. В протилежному випадку вони втратять довіру громадян, і добру репутацію, яку дуже важко заробити знову.
Потрібно пам’ятати, що репутація це як чистовик, у якому нічого вже не можна перекреслити, переправити або за коректувати. Кожен крок, кожна дія з’явившись, вже нікуди не зникне. Люди, які живуть не зовсім чесно і справедливо, які пов’язані з кримінальним світом теж мають свою репутацію. В групі цих людей існують свої закони та правила: своя мова, свої порядки тощо. Щоб в колі таких людей заробити репутацію «кримінального авторитета» потрібно гарно потрудитись в цій сфері. Але водночас така людина матиме погану репутацію серед законослухняних громадян. І навпаки.Людей з бездоганно ідеальною та чистою репутацією нема і бути не може. Кожен йде своїм шляхом і добивається успіху своїми методами, застосовує власні прийоми та засоби. Потрібно пам’ятати що перше за все кожна людина є унікальною та неповторною. Кожна має свою репутацію, яка залежить тільки від неї самої. Але впливати може не тільки на її одну але і на людей, які є близькими до неї. Наприклад, репутація батьків прямо впливає на їх дітей. Поведінка та стиль життя одного з подружжя однозначно може позитивно або негативно впливати на кар’єру та думку про чоловіка або дружину.
Репутація може бути різною: людина може бути чудовим лікарем від Бога але в житті бути жахливим чоловіком та батьком. У такої людини буде репутація чудового лікаря, якого визнають люди, якому дякують і моляться за його здоров’я. І водночас у колі сім’ї та друзів, він матиме репутацію жахливого чоловіка та нікчемного батька, який зовсім не переймається справами сім’ї або вихованням дітей, постійно живучи тільки роботою. Ситуація може бути з точністю до навпаки. Людина може жити сім’єю, бути прекрасним батьком та чоловіком, і водночас працювати як нікчема. Репутація такої людини буде зовсім протилежною: людина, яка не здатна ні на що в роботі, і чудовий сім’янин, якого немає ким замінити.
В житті все дуже складно та неоднозначно. Кожна людина живе, помиляється, виправляється… і кожен крок впливає на зовнішню думку про неї. Питання залишається відкритим. Як же бути ідеальним? Як жити і подобатися всім? Як мати хорошу та відмінну репутацію і різних сферах свого життя? Над цим питанням хоч раз, але, обов’язково, задумувався кожен із нас.
Відповідь на це питання криється в самій людині, в її душі, в мріях та думках. Що є важливим для мене у цьому житті? Якщо повністю віддаватись роботі, вчитись вдень та вночі, працювати кожну хвилину, піклуватись про свій зовнішній вигляд, одним словом, жити роботою. Рано чи пізно така особистість безумовно здобуте репутацію професіонально та на замінимого працівника в у своїй сфері діяльності. Таким людям треба буде лише протягом всього життя підтримувати цю думку про себе та наполегливо працювати. Це люди – кар’єристи. Для них репутація в роботі і є всім життям. І так з кожною людиною окремо.
Потрібно жити, усвідомлюючи те, що ми постійно на виду. Що світ живе тільки тому, що живемо ми. Соціум існує тільки тому, що є люди. Іноді соціум і люди в ньому є жорстокими та несправедливими, підлими та нечесними. Людям більш слабкішим за них доводиться боротись за свою репутацію більш складніше. Але немає нічого неможливого. Потрібно бути впевненим та сміливим. Потрібно розуміти ціну свого життя, свого обличчя та імені. «Вигризати» зубами своє ім’я на тілі соціуму і тільки тоді ти досягнеш успіху.
Важливо пам’ятати, що для всіх хорошим не будеш і не станеш. Думка про людину може бути різною. Про одну і ту саму людину може відрізнятись. Для одного ти можеш бути хорошим, прекрасним та ідеальним. Інший же вважатиме вас нездарою та нікчемою. При цьому не знаючи, якою людина є насправді.
Репутація це те, чим займається або що говорить людина. Це те що чують інші люди. Якщо людина соціуму хоче здобути собі потрібну репутацію – потрібно говорити та заявляти про себе ту інформацію, яка вам потрібна. Якщо ж не говорити, то говоритимуть за вас, але навряд хороше і потрібне Вам. Репутація залежить від того, що люди чутимуть про вас. Визначтесь для себе що ви хочете щоб про вас знали. Яка репутація вам потрібна? І працюйте над нею кожного дня та кожної секунди. Не забувайте нагадувати соціуму про Вас та ваше існування. Подайте про себе ту інформацію, яка стане корисною у житті, але не забувайте відповідати за неї.
Объяснение: